Діагностика навичок комунікації
Для розуміння рівня взаємодії дитини з людьми необхідно визначити його активність, контактність, розвиток мови і пізнання навколишнього світу. Для цього застосовується діагностика комунікативних навичок дітей. Її можна здійснити з використанням такого методу.
Педагогу знадобиться привести дитину в кімнату, де знаходиться стіл з розкладеними на ньому іграшками та книжками. Дорослому необхідно поцікавитися у малюка, що той вважав за краще робити:
- грати з іграшками;
- прочитати книжку;
- поговорити.
Після цього педагогом повинна бути організована та діяльність, якою віддав перевагу малюк. Потім дитині необхідно запропонувати одне з двох типів занять. У тому випадку, коли самостійний вибір так і не буде зроблено, педагог повинен запропонувати малюкові спочатку пограти, а після почитати. І лише після цього можна буде поговорити. Необхідно щоб кожна з описаних дій тривало протягом 15 хвилин.
Під час діагностики педагогу необхідно заповнити на дитину індивідуальний протокол (по одному листу на кожну ситуацію). Якщо малюк постійно буде обирати для себе гру, не виявляючи ніякого інтересу до книги та особистісного спілкування, то дорослому необхідно м’яко, але в той же час наполегливо запропонувати йому змінити рід діяльності.
На сторінці протоколу повинні бути зафіксовані наступні показники поведінки малюка:
- порядок вибору дії;
- на що дитина звернув особливу увагу на самому початку проведення діагностики;
- рівень активності, проявлений по відношенню до обраного об’єкта;
- рівень комфортності при проведенні експерименту;
- аналіз вербальних висловлювань дошкільника;
- тривалість діяльності, яка стала бажаною для дитини.
Виділення типів спілкування здійснюється по перевазі тієї чи іншої ситуації;
- при виборі гри – ситуативно-ділової тип комунікації;
- при вирішенні подивитися книгу – внеситутиативное ділове спілкування;
- при виборі бесіди – спілкування внеситуативно-особистісного плану.
При визначенні провідної форми комунікації всі показники оцінюються в балах. Увага приділяється також змістом і тематикою мовленнєвих висловлювань. Після цього по кожному з аркушів протоколу педагогу необхідно підрахувати загальну суму балів. Та форма спілкування, яка набрала більшу їх кількість, вважається провідною.
У кожному з дій підраховується кількість балів в цілому, виставлених за чотиризначною шкалою.
Враховуючи все це, педагогом визначається рівень сформованості навичок спілкування. Він може бути наступним:
При дослідженні рівня комунікації дітей необхідно також звернути увагу на сформованість у них навичок культури, що застосовуються при спілкуванні. Існують певні нормативні показники таких умінь. Так, у 5-6 років діти повинні говорити спокійно і з повагою. Дошкільнята виявляють дбайливе ставлення до дорослих, до їх відпочинку і праці, охоче виконуючи доручені їм завдання. Не порушують правила поведінки в дитячому саду навіть при відсутності вихователя. Тим же однолітків, які виявляють нестриманість, дружелюбно вказують на необхідність вести себе тихо. У громадських місцях не розмовляють голосно і не намагаються привертати до себе зайву увагу. В 6-7 років нормою культури спілкування є подальше закріплення навичок поведінки в громадському місці і спілкування з оточуючими людьми.
