Червоний кут
Про цієї частини руської селянської хати чули практично всі, хто хоч раз заглядав до книги з казками або описами побуту того часу. Ділянка будинку підтримували чистим, прикрашеним. Для оформлення використовували вишивку, картинки, листівки. Коли з’явилися шпалери, саме тут їх почали використовувати особливо часто. Завданням господаря було виділити червоний кут з іншого приміщення. На полицю поблизу ставили красиві предмети. Тут зберігалися цінності. Всяка подія, важлива для сім’ї, святкували в червоному кутку.
Основним предметом меблів, який розташовувався тут, був стіл з полозами. Його робили досить великим, щоб місця вистачало всім членам сім’ї. За ним у будні їли, свята організовували застілля. Якщо приходили свататися до нареченої, обрядові церемонії проводили строго в червоному кутку. Звідси жінку забирали на вінчання. Починаючи збір врожаю, перший і останній відносили снопи в червоний кут. Робили це максимально урочисто.
