Вчені і філологи виділяють чотири етапи розвитку вітчизняної методики викладання літератури. З цими періодами пов’язані і різні фази формування дитини на уроці і розкриття його поглядів на цей предмет. Для початку варто відповісти на досить важливе питання: «Що означає словосполучення «дитина розвивається»?».
По-перше, необхідно сказати про те, що він дізнається інформації щодо необхідного предмета, по-друге, учень набуває певні нові навички та вміння. По-третє, загострюється його емоційна сфера, він стає більш відкритий світу, не тільки в художньому розумінні. Нарешті, дитина вчиться вникати в проблематику твору, він починає дивитися на світ очима письменника і саме таким чином встановлюється діалог між ним, тобто читачем, і самим автором, який жив часом кілька століть до нього.
Як відбувався розвиток самої тематики?
Спочатку вважалося, що мама повинна читати дитині книжку. І тільки так людина дізнається щось нове в дитинстві. Дитина слухає маму, тобто він звернений до неї, він вчиться чомусь новому, і це відбувається в колі сім’ї. Але в даній методиці викладання літератури одразу ж з’являються проблеми.
Вже на наступному етапі мама починає задавати питання, і тут виявляється, що її однією мало, потрібна школа і клас з однолітками, має бути літературну освіту. Саме цей факт дозволив зрозуміти, що розвиток через сім’ю не ідеально. Тільки вчитель, грамотний підручник і написана книга створюють необхідне середовище для засвоєння необхідних знань. Доповнюється тим, що філологи називають колективної сугестією.
Коли весь клас читає і між хлопцями починається обговорення тих знань, які вони щойно отримали, кожен ділиться своїм особистим досвідом. Даний етап дозволяє зрозуміти, що необхідно дивитися, під яким кутом відбувається вирощування читача.
