Форма
Комплект польовий форми радянських солдатів в Афганістані отримав жаргонна назва “афганка”. Вона існувала в зимовому і літньому варіанті. Згодом із-за поганого постачання почала використовуватися як повсякденне.
На фото радянських солдатів в Афганістані можна уважно вивчити, що вона з себе уявляла. Комплект літньої форми включав в себе польову куртку, брюки прямого покрою і кашкет, прозвану серед солдатів “панамою”.
Зимовий комплект складався з утепленої куртки польової, утеплених штанів і шапки з штучного хутра для солдатів. Офіцери, військовослужбовці надстрокової служби та прапорщики носили шапки з цигейки. Саме в цій формі практично всі радянські солдати в Афганістані на фото того часу.
Подвиги
За роки конфлікту радянськими військовослужбовцями було здійснено чимало небезпечних спецоперацій. Серед головних подвигів радянських солдатів в Афганістані відзначають великомасштабну операцію “Гори-80”, яка була проведена для зачищення території від бунтівників. Керував походом полковник Валерій Харичев.
Своє ім’я на сторінках Афганської війни залишив підполковник Валерій Вибоїн. Він отримав наказ зайняти в тилу противника невеликий плацдарм. Радянські прикордонники всю ніч стримували переважаючі сили противника, протрималися до ранку, але підкріплення так і не прийшло. Відправлений з донесенням розвідник був убитий. Вибоїн зробив відчайдушну спробу вирватися з оточення. Вона закінчилася успішно, але сам офіцер отримав смертельне поранення.
Неодноразово в бойових зведеннях зустрічався перевал Саланг. Через нього на висоті майже чотири тисячі метрів над рівнем моря проходила головна дорога життя, за якої радянські війська отримували боєприпаси і пальне, переправляли поранених і вбитих. Цей маршрут був настільки небезпечний, що за кожне його успішне проходження водіїв нагороджували медаллю “За бойові заслуги”. Моджахеди постійно організовували засідки в районі перевалу. Особливо небезпечно було вирушити в дорогу водієві на бензовозі, коли весь автомобіль міг вибухнути від однієї кулі. У листопаді 1986 року сталася жахлива трагедія, коли від вихлопних газів задихнулися 176 солдатів.
Рядовий Мальцев в Саланге зумів врятувати афганських дітей. Коли він виїхав з чергового тунелю, що йому назустріч мчав вантажний автомобіль, набитий доверху мішками, на яких сиділи близько 20 дорослих і дітей. Радянський військовослужбовець різко звернув убік, на повному ходу врізався в скелю. Сам він загинув, але мирні афганці залишилися цілі і неушкоджені. На цьому місці поставили пам’ятник радянському солдату в Афганістані. За ним дотепер доглядають вже кілька поколінь жителів навколишніх сіл.
Посмертно звання героя Радянського Союзу отримав десантник Олександр Мироненко. Він отримав наказ провести розвідку місцевості та забезпечити з землі прикриття для пролітають вертольотів, які повинні були перевозити поранених. Група з трьох солдатів на чолі з Мироненко, приземлившись, відразу кинулася вниз, за ними пішла група підтримки. Несподівано послідував новий наказ про відступ. До того моменту було вже пізно. Мироненко опинився в оточенні зі своїми товаришами, відстрілюючись до останнього патрона. Коли їх трупи виявили товариші по службі, то жахнулися. Всі четверо були роздягнені, прострелені ноги, а всі тіла сколоті ножами.
Часто для порятунку військовослужбовців в Афганістані використовувалися вертольоти Мі-8. Нерідко “вертушки”, як їх називали в побуті, приходили в останню хвилину, виручаючи потрапили в оточення солдатів і офіцерів. Душмани сильно ненавиділи за це вертолітників, яким практично нічого не могли протиставити. Майор Василь Щербаков на своєму вертольоті відзначився, коли врятував екіпаж капітана Копчикова. Його підбиту машину моджахеди вже всю порізали ножами, поки що потрапили в оточення радянський загін до останнього відстрілювався. Щербаков на Мі-8 здійснив кілька прикривають атак, а потім раптово приземлився, в останній момент забравши пораненого Копчикова. Варто визнати, що таких випадків на війні було чимало.
