Сан – що це таке? Зазвичай дана лексема асоціюється зі священнослужителями, з їх ієрархією. Таке уявлення відповідає дійсному стану речей. Однак, це не єдина область застосування цієї структурної одиниці. Що означає слово «сан» ще? Про це ви знайдете інформацію у статті.
Слово у словнику
Що означає слово «сан»? У словнику дається два варіанти відповіді на це питання.
1. Перший з них – це звання, яке пов’язане з високим і почесним становищем у суспільстві, високий чин. Від нього утворено іменник «сановник», що позначає носія високого чину, вельможу. Згідно Табелі про ранги, затвердженої Петром I у 1722 році, серед статських (цивільних) чинів найвищими (перші три класи) були канцлер, таємний радник першого класу, просто дійсний таємний радник, а також таємний радник. Далі можна навести такі приклади, як:
- в армії – генерал-фельдмаршал;
- у флоті – генерал-адмірал;
- на придворній службі особливо шанували, наприклад, генерал-камергера, обер-гофмаршала, обер-шталмейстера.
2. Другий належить до релігійної лексики і позначає звання, наявне у служителі християнського культу. Там існує дві категорії – священнослужителі і церковнослужителі. Перші (в порядку зростання) це – диякон, священик, єпископ. Другі: свещеносец, читець, иподиакон.
Щоб розібратися в тому, що це – «сан», доцільним буде заглибитися в походження слова.
Етимологія
Вона сходить до давньоруського «сан» в значенні «сан». Останнє зустрічається в творах Кирила Туровського, православного богослова XII століття, єпископа. А також у Лаврентіївському літописі, однієї з найдавніших на Русі. Назва отримане нею по імені російського православного ченця Лаврентія, суздальського ченця. Рік створення літопису – 1377-й.
Ще слово «сан» має безпосереднє відношення до старослов’янської іменника «сан» і прилагательному «сановитъ» – «який має високий сан». Вони виявляються в Супральскому літопису, збірнику текстів першої половини XVI століття, що відбувається з Супральского монастиря (нинішня територія Польщі). Велика частина її текстів – це витяг з Новгородських літописів, які сходять до псковському зводу другої половини XV століття.
Оскільки в слов’янських мовах іменник «сан» поширене незначно, етимологи приходять до висновку, що воно було запозичене з дунайсько-булгарської мови. Лінгвісти порівнюють його з:
- турецьким san – «звання», «титул», «пошана», «повага»;
- чагатайским і кыпчакским san – «сан», «слава», «велике число»;
- северотюркским sanamak – «цінувати».
Інші значення
Слово «сан» має ще й такі тлумачення:
Завершуючи вивчення питання про те, що це – «сан», розглянемо відповідні географічні назви.
Населені пункти
До таких належать:
Річки
Річка, що протікає на Україні і в Польщі, є притокою Вісли, довжиною близько 500 кілометрів. На ній знаходяться такі міста як Санок, Ярослав, Перемишль. Згідно з Пактом Молотова-Ріббентропа, поряд з Віслою і Наревом, по річці Сан проходила межа, яка позначає інтереси Радянського Союзу і Німеччини в Польщі. А з 1939 року річка була прикордонною між Німеччиною і СРСР.
Річка, яка є лівою притокою Меконгу, що протікає по території Камбоджі та В’єтнаму. Площа її басейну становить 17 тис. кв. км. протягом більш ніж 20 км утворює державний кордон між Камбоджею і В’єтнамом.