Якими бувають мовні порушення
Створення психологічної характеристики дітей з порушеннями мовлення залежить від типу розладу. Умовно проблеми, пов’язані з вимовою і спілкуванням, поділяють на кілька категорій:
- відхилення при вимові звуків – дислалія, дизартрія, ринолалія;
- системні розлади, при яких відзначаються проблеми лексичного, фонетичного, граматичного характеру – афазія, алалія;
- збій темпу і ритмічності мови – заїкання, тахилалия, брадилалия;
- проблеми з голосом – дисфонія, афонія.
Психологи і педагоги всі порушення мови відносять до фонетико-фонематическому відхиленню, загального недорозвитку мовлення та комунікативних дисфункцій. Характеристика психолого-педагогічних особливостей дітей з порушеннями мовлення залежить від виду відхилення.
Що таке дислалія?
Кажучи коротко про психологічні особливості дітей з порушеннями мови різного типу, складно охарактеризувати кожну різновид мовного дефекту. Звернемо увагу на найпоширеніші відхилення.
Наприклад, дислалія зустрічається частіше інших різновидів порушень мовлення. Суть цього розладу полягає в неправильному вимові звуків, що виражається в їх заміні, спотворенні. При наявності такого дефекту дитина не здатна впізнавати звуки, що призводить до неправильного сприйняття складів. Таким чином, дислалія перешкоджає правильному сприйняттю слів як самим мовцем, так і людиною, яка його слухає.
Досить поширеним є помилкове відтворення дзвінких і галасливих як парних їм глухих. Наприклад, «ж» чується як «ш», «д» – як «т», «з» – як «з» та ін Багато діти не розрізняють свистячі і шиплячі звуки, передньоязикові та задньоязикові, язичні тверді і м’які.
