Самовизначення від Стародавнього світу
Поступово ця проблема професійної спрямованості особистості набула нової актуальності, оскільки вимоги суспільного розвитку постійно змінювалися. Зросла матеріальне виробництво, якому були потрібні саме фахівці. Сфери прикладання праці розділилися і кількісно, і якісно. У зв’язку з професійною спрямованістю особистість могла займатися будівництвом, землеробством, військової захистом, зрошенням земель, нарешті, управління все більше розростається господарством.
Тепер виникло питання спеціальної підготовки людей до конкретної діяльності. Крім набутих навичок потрібна і внутрішня схильність, спрямованість професійно-прикладна до тієї чи іншої більш вузькою спеціальністю. Найбільш цінними вважалися морально-моральні, інтелектуальні та фізичні властивості людей (згадаймо Спарту і підготовку хлопчиків до дорослого життя).
Про професійної спрямованості фізичної культури писали стародавні мудреці: Аристотель, Платон, Марк Аврелій та інші мислителі Стародавніх Греції та Риму, пізніше на тому ж зупинялися середньовічні теологи: Августин Блаженний, Фома Аквінський та інші відомі вчені епохи Відродження. Досі актуальні роботи державних діячів і вчених Дж. Локка, Н. Макіавеллі. А в Новому часі ці ж постулати щодо розвитку професійної спрямованості відзначали Ф. Гегель і Е. Кант на ряду з іншими відомими дослідниками свого часу.
А що можна сказати про більш близькому для нас часу?
