Розгром повстання
Але всі ці епізодичні перемоги конфедератів дуже скоро поступилися місцем важких поразок. Так, на початку серпня російський загін полковника Вучетича, знищивши частини литовського магната Хлевинского, захопив Вільно, а генерал Денисов розгромив полк, який охороняв Любаву. Слідом за тим сили повсталих були ослаблені проникла в їх ряди зрадою. Справа в тому, що великий військовий та політичний діяч Речі Посполитої − граф Ф. К. Броницький − несподівано перекинувся на бік противника і навіть зумів створити власну конфедерацію з шляхтичів, які сподівалися отримати вигоду в умовах російського протекторату.
Але справжня трагедія очікувала повстанців 29 вересня 1791 року, коли в бою поблизу міста Мацейвицы, їх військо було вщент розбите російськими частинами, а сам Костюшко потрапив у полон. Звістка про це справило справжню паніку серед захисників Варшави, але, незважаючи ні на що, вони відмовилися скласти зброю. Новообраний головнокомандувач об’єднаних сил конфедератів хорунжий Вавжецкий розіслав у всі кінці країни гінців з наказом терміново поспішати на допомогу столиці, але час був упущений.
А. В. Суворов вже заспівав зайняти стратегічно важливу позицію в передмісті столиці, мав назву Прага. Варшава була приречена. Крім тих частин, що прибули від турецького кордону, в розпорядження прославленого полководця надійшов 30-тисячний корпус прусських союзників. Незабаром відбувся штурм, який завершився взяттям міста, а ще через кілька днів підписано акт про капітуляцію повсталих.
