Етимологія
Зрозуміти, що це – «повірений», допоможе знання про походження досліджуваної лексеми. Це слово походить від застарілого нині іменника «персі», що означає «груди».
Воно бере початок у старослов’янській мові, де є слово «пьрсь», і в старослов’янській, де присутній «прьсь». Обидва вони сходять до праславянскому мові і є спорідненими литовському piršys, що означає «груди у коня», а також давньоіндійському fars – «бік», «ребро», «бік».
У російську мову іменник «нагрудник» потрапило як калька грецького epistethios, утвореного від epi (на) і stethos (груди). Таким чином, під цим словом буквально розуміють те, що знаходиться на грудях. Звідси і назва предметів, які носять в цій області. Наприклад, наперсный хрест. Ті ж трубка для канцелярського пір’я, частина упряжі, нагрудник ізраїльського первосвященика пектораль, про яких говорилося вище.
Виникає питання: чому наперсником називають і одного, і радника, і довірена особа? На думку дослідників, найімовірніше, тут присутній асоціація з людиною, яку люблять, пестять, пестують, притискають до грудей, як немовля. Тобто в наявності та ж сама зв’язок зі словом «персі».
