Засновники
Вивчаючи історію даної галузі психології, паралельно ми будемо знайомитися з її представниками. Поведінковий підхід почав зароджуватися у другій половині XIX століття, після того як стали широко відомими такі галузі науки, як глибинна психологія, і закон ефекту (останній пояснює, як змінюється поведінки за рахунок заохочення). “Батьком” цього терміна і його сутності став американський вчений Джон Бродес Уотсон. Його методологічний біхевіоризм припускав, що варто звертатися увагу виключно на сигнали, що поступають в свідомість людини із зовнішнього середовища. При цьому його думки і почуття можна ігнорувати, так як вони не впливають на поведінку. Незабаром цю теорію почав заперечувати Беррес Фредерік Скіннер, який усвідомив, що почуття і помисли контролюються тими ж областями мозку, що і зовнішні подразники, отже, вони також є поштовхами для тих чи інших реакцій. Його версія стала назватися радикальним бихевиоризмом і отримала більш широке поширення.
Цікаво знати, що Уотсона в його судженнях підтримував наш учений Іван Петрович Павлов – ми всі знаємо про його собак і їх реакцію на “дзвіночок”.
