Поговоримо про найвищому
Ще одне поняття вимагає пояснень – піднесена любов. Якщо з’єднати сенс слова, про який ми говорили вище, і “любов”, то можна припустити, що до предмета високих почуттів відчувають трепет, захоплення, обожнювання. Одним словом, коханий в даному контексті стає кумиром, якого поклоняється готовий любити піднесене “до гробу”.
І можна до цього додати, що тут виникають полярності: “віддає – приймає” або “вище – нижче”, “господар – раб”, бо як рівності в таких відносинах за визначенням бути не може. Рано чи пізно слід розрив відносин, і, треба відзначити, не завжди за ініціативою “господаря-кумира”, оскільки будь-якій людині необхідна зворотній зв’язок. Парадоксальність ситуації в тому, що кумир настільки звикає бути споживачем любові, що стає залежним від неї, а коли його позбавляють “підживлення”, то являє собою жалюгідне видовище.
І на закінчення згадаємо вислів єпископа Амвросія Медіоланського, причисленого до лику святих, який попереджав про те, що необхідно підніматися до вышнему, бо краще сходити, ніж сходити. А ознакою “піднесеної душі” вважав прагнення наблизитися до Творця, віддаючи першість Духу, і тільки потім – тілу.
