Простір
Це основне середовище нашого існування, яка складається з трьох вимірювань. Саме виходячи з цього критерію людина, спираючись на свої фізичні властивості і світогляд, усвідомлює, де він, в якому він положенні і що знаходиться навколо нього. Ми ідентифікуємо себе в просторі за рахунок вестибулярного апарату. Це основний орган, який передає мозку сигнали про все, що нас оточує. Очі, вуха і інші складові тіла можуть лише доповнювати відчуття, але вони ніколи не створять цілісної картини.
Логічно припустити, що якщо б вестибулярний апарат, століттями привчений бачити лише три виміри, замінили б на інший орган, ми б змогли сприйняти простір в іншій формі. Отже, можна вважати, що воно в нашому розумінні є ілюзією.
Час
Для того, щоб визначати, на якому часовому відрізку ми знаходимося, і взагалі, скільки на даний момент вказують стрілки на годиннику, нам не було дано який-небудь орган. Це поняття є ніщо інше, як винахід людства. Звідси й численні заяви з приводу того, що нас супроводжує ілюзія часу. В реальності ж такого поняття не існує. Однак у генетичній пам’яті у сучасної людини є сприйняття часу, яке рухається виключно вперед і ділиться на минуле, сьогодення і майбутнє. Воно необхідно для здорового взаємодії особистості і суспільства, систематизації багатьох процесів, порядку та життя в соціумі.
