Операція “Орлиний кіготь”: опис, історія проведення, провал американських спецслужб

Мабуть, одним з найгучніших провалів американських спецслужб стала операція «Орлиний кіготь» або «Дельта» 1980 року, яка закінчилася, так і не встигнувши толком початися. У той далекий час агресивно налаштовані американські влади ще не вели демократичну політику і були готові до активних військових дій, тим більше, якщо мова йшла про конфлікти на близькому Сході.

Тому на початку вісімдесятих Пентагон з легкістю планував наступальні, розвідувальні або надсекретні штурмові операції, не піклуючись про те, до яких ситуацій у світовій політиці це може призвести й чим закінчиться для репутації Сполучених Штатів Америки як демократичної світської держави.

Пізніше, в середині дев’яностих років минулого століття, Америка змінила свій підхід до політичної гри, взявши курс на поступове відновлення мирної зовнішньої політики. Американські військові почали активно знищувати докази агресивної політики минулого, замітаючи сліди і усуваючи всіх свідків тих чи інших кривавих боєнь в країнах третього світу.

Ось і про операції «Орлиний кіготь» 1980 року довгий час ніхто нічого не згадував, поки в 2013 році не вийшов фільм «Арго», що оповідає про минулі події з американської точки зору. Виникла після прем’єри фільму суспільна риторика знову повернула громадськість до обговорення зовнішньої політики Америки кінця минулого століття, що дозволило спливти на поверхню багатьом вчасно не подчищенным фактами.

“Орлиний кіготь” і “Дельта”

Що стала вже своєрідною легендою, а також плачевних прикладом роботи ЦРУ операція була проведена 24 квітня 1980 року. Суть планованих військових дій, вироблених збройними силами Сполучених Штатів Америки, зводилася до звільнення п’ятдесяти трьох заручників, яких захопили революційно налаштовані іранські студенти в посольстві США в Тегерані.

Операція закінчилася повним провалом, навіть не вступивши в свою першу фазу. Пройшло вже більше сорока років з моменту проведення цієї спецоперації, проте історія досі зберігає практично всю інформацію про неї. Ті відомості, які просочилися в засоби масової інформації та різні друковані видання, не у всьому відповідають правді, яка залишилася назавжди прихована в давно знищених секретних архівах Центрального Розвідувального Управління.

Початок конфлікту

Політичні події в Тегерані, які і призвели до планування американськими військами злощасної операції «Орлиний кіготь» в 1980 році, почалися з звичайного студентського повстання. Деякі джерела повідомляють, що повстання дійсно було організовано іранськими студентами, інші дані доводять те, що революціонери були затятими релігійними фанатиками і послідовниками імама Хомейні, який відкрив свою школу в Тегерані в кінці шістдесятих років і проповідував основи радикального ісламу.

4 листопада 1979 року члени «Організації мусульманських студентів» в кількості чотирьохсот чоловік несподівано напали на посольство Сполучених Штатів Америки. За дивним збігом обставин іранська поліція не виставила біля воріт посольства охоронний загін, до повноважень якого входила охорона та захист співробітників посольства. Весь час до підняття повстання загін знаходився в будівлі посольства, проте безпосередньо в день конфлікту був відсутній на своєму місці.

Працівники посольства кілька разів направляли прохання про допомогу іранської поліції, проте всі прохання були проігноровані, і будинок залишився захищати лише нечисленний загін американських морських піхотинців, які перебували в посольстві в якості внутрішньої особистої охорони працівників.

Після декількох годин запеклого опору внутрішній гарнізон був змушений відступити і здатися. З-за великої кількості нападників навіть такі ефективні засоби розгону демонстрацій, як сльозогінний газ і гумові кийки, були неефективні. Студенти були непогано озброєні і відкрили вогонь, убивши близько двадцяти осіб і серйозно пошкодивши будівлю посольства.

Захоплення влади

До вечора будівлю було повністю захоплено, і революціонери зробили офіційну заяву, оголосивши, що всі ці дії були лише відображенням протесту проти того, що Америка надала політичний притулок колишньому шаха Ірану. Також, на думку революціонерів, дана акція повинна була стати демонстрацією гордості і свободи іранського народу і його незгоди з політикою сполучених Штатів Америки, намагалися послабити релігійну владу в країні. Студенти стверджували, що, незважаючи на всі підступи західних спецслужб, «ісламська революція» все одно станеться на землі Ірану, а також вимагали негайної видачі шаха для віддання його революційному народному суду.

Дивіться також:  Функції РНК в клітині: запасає, енергетична, скорочувальна

Порушені релігійні фанатики довгий час не могли заспокоїтися, провокуючи мирне населення і агітуючи його виходити на мітинги і демонстрації проти Америки, а також просячи висловити підтримку революційного руху, покликаного звільнити всіх іранців від гніту Заходу. Мітингувальники скандували радикальні гасла вигукували цитати з Корану і спалювали державні прапори США та Ізраїлю.

Всі засоби масової інформації, друковані видання країни безперебійно постачали мирне населення інформацією про заходи, а також про успіхи революціонерів у справі визволення Ірану. По телевізору показували прямі трансляції з місця мітингів і збройних зіткнень, а газети і журнали рясніли фотографіями з місця військових дій. Радіоефір гудів від великої кількості радикальної інформації, прийнятої від усіх релігійних, політичних і соціальних організацій Ірану.

Всього в заручники до терористів потрапило близько сімдесяти осіб. Однак незабаром чотирнадцять з них були відпущені. Ісламісти визнали необхідним відпустити частину заручників в пропагандистських цілях, однак серед звільнених не було жодного білого американця.

В полоні у радикально налаштованих революціонерів залишилося п’ятдесят чотири людини.

Незважаючи на те, що революціонери приклали величезні зусилля, щоб представити все, що відбулося, як світський державний переворот, всім відразу стало ясно, що в Ірані стався релігійний переворот, в ході якого світська влада і старе духовенство були скасовані і кермо потрапили в руки радикально налаштованих ісламістів.

Реакція США

Питання про подальші взаємини з Іраном довгий час залишалося відкритим. Більше того, перш ніж вибирати новий курс зовнішньої політики, американського уряду було необхідно повністю розібратися в що сталася ситуації. У Сполучених Штатів Америки на руках було чимало ув’язнених з минулого іранською владою договорів, і тепер нова влада вимагала від Америки виконання зобов’язань. Але США зволікали, так як нова влада Ірану була представлена не політиками і мирним населенням країни, а озброєними повстанцями-бойовиками, які пропагують ідеї радикального ісламу.

Вибравши політику тимчасового невтручання у внутрішні справи молодої ісламської влади, уряд США уклав з нею договір, в рамках якого вдалося вивезти близько семи тисяч громадян США на Батьківщину. Також американці змогли вивезти свою військову техніку і розвідувальне обладнання з країни, яка довгий час перебувала біля радянського кордону і могло спровокувати військовий конфлікт з СРСР, якби радянська розвідка дізналася про це.

Однак на цьому співпраця двох держав закінчилося, так як американська влада відмовилася продовжувати з новою владою договір про постачання потужного зброї нового покоління. Зрозуміло, влада США були готові піти на поступки і переправити замовлене Іраном ще в часи правління шаха зброю. Але з однією умовою – разом із зброєю в країну повинні були прибути і військові частини американської армії, що, по суті, означало військову експансію з метою повернути все на свої колишні місця.

В кінці жовтня шаху, що знаходиться на території Америки, знадобилася медична допомога. Це дало американській владі привід заявити, що шахові необхідна термінова госпіталізація, і він знаходиться в Америці на лікуванні, маючи лише тимчасову візу, як пацієнт однієї з клінік.

Після цього радикально налаштовані прихильники ідеології Хомейні вирішили чинити тиск на США і одночасно прибрати залишки законного іранського уряду. Незважаючи на відсутність явної загрози життю і безпеці заручників, що нудяться в посольстві, президент США віддав наказ про початок підготовки можливої військової операції по їх порятунку. Поява на початку 1980 року операція «Орлиний кіготь» або «Дельта» і була тією самою трагічно завершилася місією, якій не судилося ніяк вплинути на хід подій.

Законний уряд Ірану раптом вирішив проявити твердість і відсутність шаха спробувати відновити його владу і повноваження, заявивши Америці, що прикладе всі зусилля для мирного вирішення конфлікту, проте вже шостого листопада радіо Тегерана передало офіційне прохання прем’єр-міністра Ірану про відставку, яку той написав на ім’я Хомейні.

Духовний лідер терористів прохання задовольнив, а заодно передав всю владу в руки «Ісламської революційної ради», який відтепер повинен був вирішувати всі державні і політичні питання, починаючи від вибору курсу зовнішньої і внутрішньої політики Ірану і закінчуючи виборами президента і меджлісу.

Дивіться також:  Апаш - це французький бандит. Історія, цікаві факти

Ось так, за допомогою захоплення всього одного будівлі і була організована знаменита «ісламська революція». Більшість фахівців в області історії вважають, що якщо б запланована американським урядом операція «Орлиний кіготь» або «Дельта» в 1980 році завершилася успішно, то, можливо, ніяких релігійних революцій на Близькому Сході ніколи б не було.

Спроба дипломатичного протистояння

Тим часом, на території Ірану розгорнулися масштабні, за мірками країни, політичні події. На початку зими всенародний референдум, проведений за наполяганням Хомейні, схвалив нову владу і сам факт повалення минулої влади. У січні 1980 року був обраний новий президент, а вже в березні – травні прихильники радикального ісламу сформували і парламент. До вересня революціонерам вдалося створити постійний уряд, здатний представляти дипломатичні інтереси країни на міжнародній арені.

У відповідь на це американське уряд також вирішив вжити радикальні заходи, заморозивши всі фінансові активи, що належать Ірану, а також оголосивши про ембарго на нафту, що видобувається на території Ірану. Крім цих заходів, всі дипломатичні відносини з Іраном були розірвані, а також був введений повний економічний бойкот країни.

Ситуація ставала складнішою, міжнародна атмосфера загострювалася, і президент США вирішив піти іншим шляхом, віддавши наказ про приведення в дію проекту проведення операції «Орлиний кіготь» в Ірані. Зрозуміло, тоді обидві сторони були налаштовані досить оптимістично, і ніхто з опонентів навіть не припускав, чим може закінчитися це протистояння. Американський уряд, впевнене в своїх силах, не могло й подумати про можливий провал «Дельти».

Підготовка до операції не зайняла багато часу. Одним з найскладніших процесів у підготовці місії став процес розвідки, так як до громадян США в Ірані ставилися вкрай недружелюбно, і було вирішено не відправляти у розвідку спеціальний загін, а незаконно запустити безпілотник з фотокамерою над територією недружньої країни.

У квітні 1980 року Джиммі Картер віддав прямий наказ про початок першої стадії операції «Орлиний кіготь», яка на той час носила назву «Горщик рису».

План місії

Згідно розробленої стратегії дій, спеціальний загін повинен був таємно проникнути на територію Ірану на шести транспортних літаках, причому якщо три з них повинні були перевозити бійців американської армії, то решта три були доверху навантажені пальним, боєприпасами і всім необхідним для успішного здійснення операції.

Дозаправку літаків і забезпечення солдатів зброєю і патронами планувалося провести в секретному об’єкті під кодовою назвою «Пустеля-1», що розташовувався неподалік від Тегерана. Об’єкт непогано охоронявся заздалегідь переправленными туди бійцями американської армії.

За мірками того часу, операція «Орлиний кіготь» була досить масштабною, враховуючи, що її кінцевою метою було звільнення п’ятдесяти чотирьох осіб. Цієї ж ночі бійці спеціальної групи повинні були отримати підтримку з повітря, за яку було відповідально ланка бойових вертольотів.

Далі група «Дельта», що складалася з добірних частин американського спецназу, занурилася б на вертольоти і благополучно досягла заздалегідь обумовленого місця поблизу Тегерана, де б машини залишилися чекати бійців разом з врятованими бранцями, а військовослужбовці вирушили б у столицю на шести вантажних автомобілях, замаскованих під звичайні вантажівки, що належали одній з місцевих компаній, що торгують фруктами.

У ніч на 26 квітня група повинна була здійснити штурм будівлі посольства, звільнити заручників і викликати вертольоти для вогневої підтримки, а також для перекидання людей в безпечне місце. За розрахунками співробітників військових відомств США, вже вранці громадяни країни разом з військовослужбовцями повинні були повернутися на батьківщину в цілості й схоронності.

Ось таким був початковий план місії, і, треба сказати, що ніхто з вищих чинів американського військового керівництва не очікував провалу «Дельти».

Початок операції

З моменту старту місії, обставини стали складатися не на користь військовослужбовців американської армії. По всім підготовленими документами з описом «Орлиного кігтя» операція повинна була пройти гладко і безшумно, однак доля розпорядилася інакше.

Перший етап спеціальної місії пройшов успішно – ескадрилья-130 здійснила успішну передислокацію в Єгипет. Американські власті змогли переконати уряд країни, що військові частини, що вводяться в неї тільки заради проведення масштабних навчань, в яких може взяти участь і єгипетська армія. З тимчасової американської бази в Марокко частина солдатів, які повинні були безпосередньо брати участь в операції, були спрямовані на острів Масіра, що знаходиться в юрисдикції Оману. Тут була проведена ретельна і остання підготовка до виконання місії.

Дивіться також:  Тужити — це печальне слово

У ніч на 24 квітня літаки в черговий раз скоротили відстань до Тегерана, перелетівши через Оманську затоку.

З цього моменту і починається провал операції «Дельта-форс». Місце для посадки літальних цистерн було обрано вкрай невдало. Практично відразу після приземлення одного з літаків, по прилеглій дорозі пройшов автобус, який американські солдати змушені були зупинити і затримати для збереження секретності місії. Не встигли вони знищити сліди свого перебування, як на дорозі здалася цистерна, наповнена авіаційним гасом. Спецназ ФБР відразу ж вжив рішучих заходів, просто знищивши бензовоз за допомогою залпу з піхотного гранатомета.

Пролунав вибух такої потужності, що відразу ж стало зрозуміло – операція втрачена на корені. Полковник Бекквит, відповідав за виконання місії, проаналізував ситуацію:

  • Два бойових вертольоти безповоротно втрачені.
  • Стовп полум’я від догораючого бензовозу видно здалеку і служить відмінним сигналом для ворогів.

У цих умовах командуючий прийняв рішення – необхідно відводити залишилися війська і чекати іншого зручного випадку для виконання місії «Орлиний кіготь».

Катастрофа

Однак віддати наказ про припинення операції він не встиг. Один з транспортних вертольотів, супроводжуючих місію, не зміг виконати маневр вчасно і на повній швидкості врізався в «Геркулес», наповнений паливом. Потужний вибух знищив все паливо, припасене для операції. Незабаром вогонь перекинувся на польові склади з зброєю, і пустеля перетворилася на один суцільний охоплений факел. Доля операції «Орлиний кіготь» була вирішена.

Недалеко від місця заправки розташовувався табір командос, які з криками і стріляниною увірвалися на базу, прийнявши вибухи гарячих патронів за атаку бойовиків. Хлопці почали стріляти один в одного, і минуло чимало часу, перш ніж сторони зрозуміли, що є союзниками. Операції “Орлиний кіготь” в Ірані не судилося відбутися.

Незважаючи на наявність в кабінах військової техніки надсекретних документів, полковник Бекквит наказав кинути все і в спішному порядку завантажуватися залишилися цілими транспортні літаки.

Критика

Ряд військових істориків вважає, що провал «Орлиного кігтя» був передбачуваний. І справа тут зовсім не в професіоналізмі американських солдатів, а в недостатньому опрацюванні деталей операції. Суть проблеми полягає в тому, що в умовах, подібних тим, що були в Ірані, проведення операцій типу «Орлиного кігтя» було просто недоцільним. Ситуація в Ірані передбачала два шляхи вирішення: або повноцінне військове вторгнення в країну, або дипломатичні переговори. Американський уряд спробувало створити рішення.

Яке знаходилося десь посередині між двома вищеописаними, що і призвело до трагедії. Через спроби дотримати всі умови та передбачити всі можливі невдачі, план операції вийшов дуже складним і перевантаженим. Здійснити проведення «Орлиного кігтя» в Ірані було неможливо, виходячи з будь-якого сценарію розвитку подій. Велика кількість зосередженої для виконання місії військової техніки просто не могло адекватно взаємодіяти між собою через брак простору.

Також можна поставити під сумнів успіх операції у разі, якщо б американським збройним силам все-таки вдалося дістатися до Тегерана, запеклий опір місцевих повстанців призвело б до кривавої бійні, яка переросла б у тривалу війну.

Після невдачі

Після провалу операції «Орлиний кіготь» держсекретар Сполучених Штатів Америки відійшов від виконання своїх повноважень, а уряд країни стало терміново розробляти план нової операції, яка повинна була стати початком війни на Близькому Сході. Незважаючи на спроби Ірану самостійно впоратися з ситуацією, уряд Америки все ж прийняло рішення про негайне військове вторгнення на територію недружньої країни з метою звільнення заручників і повернення колишнього політичного режиму. Нова місія отримала кодову назву «Барсук» і повинна була стати логічним продовженням операції «Орлиний кіготь 1980».