Роки ВВВ, евакуація, участь у боях, демобілізація
Початок Великої Вітчизняної війни Юрій застав у бабусі в селі, до якої приїхав на шкільні канікули. У Москву повертався з військами, відступає під натиском німецьких військ.
Для надання допомоги фронту Юрій пішов працювати токарем на завод Орджонікідзе. Вночі працював, вдень навчався в школі. У жовтні 1941 року разом із заводом поїхав в Нижній Тагіл, куди підприємство було евакуйовано. У Нижньому Тагілі працював до 1943 року, безпосередньо брав участь у виробництві танків Т-34.
У цьому уральському місті його застигла сумна звістка: вітчим, до якого Юрій прив’язався, загинув на фронті.
У квітні 1944 року Юрія Федоровича Орлова нарешті призвали в армію. Перспективного молодого чоловіка направили вчитися до Смоленська артилерійське училище. Там же він подав заяву на членство у ВКП (б), і його прийняли кандидатом у члени партії.
Після закінчення училища в 1945 році Юрія направили на фронт. Брав участь у боях за визволення Чехословаччини. Проявив хоробрість. В одному з боїв особисто знищив 3 кулеметних точки ворога. За заслуги удостоєний нагороди – ордена Вітчизняної війни II ступеня.
Кінець війни застав у Празі. Демобілізувався не відразу, продовжив службу на Північному Кавказі, в місті Моздок. З армією розлучився в 1946 році, був звільнений у званні лейтенанта.
