З самого зародження людства існує поняття влади. З появою людини розумної вже в перших племенах і поселеннях виділялися постаті, що володіли великим авторитетом, владою, ніж інші. Це були люди, які створювали свою волю. Їм підпорядковувалися, їх думки завжди враховувалися. Поступово, з плином століть, поняття влади ускладнювалося, обростала новими термінами і категоріями.
У Новому часу остаточно закріплюється принцип поділу влади, з’являються системи стримувань і противаг. Однак, так само, як і тисячі років тому, важлива роль відводилася діячів, які стояли на чолі держав. До початку Новітнього часу простежується зв’язок царів, монархів та імператорів з поняттям традиційної влади.
Що є влада?
Перш ніж починати розбиратися в тому, що є традиційна її різновид, слід ознайомитися з поняттям влади як таким. Енциклопедичні й тлумачні словники пояснюють владу як можливість управління людиною або цілими групами людей через нав’язування своєї волі навіть у разі наявності протиборчих настроїв. Це також невіддільний елемент історичного розвитку, це гарант правопорядку і стійкого, стабільного розвитку суспільства і держави.
Варто зазначити, що влада – це не тільки нав’язування правителем і авторитетом своєї волі через фізичний примус. Навпаки, більш важливу роль відіграє психологічний вплив на людину і суспільство. Підпорядкування здійснюється через соціально-психологічну сферу. У рамках традиційної влади методом досягнення цієї мети є використання певного авторитету, часто зверненого у минуле. Це традиції і звичаї, яких дотримувалися люди раніше. А якщо їм слідували, то в них є сенс, вони ефективні.
Вебер та типологія влади
Говорячи в даній статті влади, ми, безумовно, маємо на увазі політичну владу. Це більш специфічна категорія, яка визначається в більш широких масштабах і означає здійснення волі і просування ідей цілого соціального класу, що в підсумку впливає на діяльність інших класів. Політична влада має місце в масштабах держави.
Відомий німецький філософ і соціолог Макс Вебер в кінці XIX століття розробляє типологію влади, поділяючи її на три різновиди: харизматичну, традиційну та легальну. Кожна з них спирається на особисті якості правителя, традиції і звичаї, формальний закон. Для всіх трьох типів влади характерне явище легітимності, тобто схвалення товариством діяльності правителя.
Особливості традиційного типу влади
Не тільки наявність традицій і звичаїв грає тут важливу роль. Важливо те, через що і як вони проявляються. В рамках традицій відбувається не тільки передача влади наступним поколінням, але і здійснення волі лідера, підпорядкування йому суспільства. Культурною нормою вважається підпорядкування монарха, царя чи короля, де традиція служить інструментом і гарантом влади верховного правителя. Саме підпорядкування здійсненно лише в разі, якщо усі члени суспільства обізнані про наявність багатовікових традицій і звичаїв і дотримуються їх.
Для традиційної влади характерна непохитність віри суспільства в усталені звичаї і норми, оскільки ним жили предки, а до них їхні предки. Це створює ефект монументальності і забезпечує авторитет лідера, влада до якого перейшла у спадок. Покора йому в свідомості народу перетворюється протягом століть у звичку. У даного типу влади існують як позитивні, так і негативні риси.
До позитивних можна віднести:
- Міцність чинності багатовікового правління одного і того ж роду або династії.
- Згуртування народу через загальні уявлення про владу.
- Зовнішні потрясіння позначаються менш болісно.
- Менша витратність управління підданими.
З негативних можна виділити:
- Зайвий консерватизм уповільнює темпи економічного розвитку.
- Упереджене ставлення до інноваційних ідей.
- Державний апарат громіздкий і не відрізняється повороткість.
- Можливість наростання внутрішніх протиріч. Вимога змін і зміни влади.
Поняття легітимності
Саме явище влади нерозривно пов’язане з поняттям легітимності. Воно зародилося ще в часи Стародавньої Греції і перекладається з латинської (legitimus) як «законний». Якщо говорити простими словами, легітимність – це добровільна згода, яка виражається народом країни, з діями і рішеннями правителя, правлячої династії або роду, режиму. Тобто більшість людей за своєю волею передає важелі влади, право приймати важливі для держави рішення, руки правлячого меншини, вузького прошарку людей. Влада не завжди буває легітимною. Чим менше в ній цієї «законності», тим частіше правитель з метою утримання свого статусу вдається до силового примусу, насильства по відношенню до своїх підданих.
Легітимність вкрай важлива в рамках традиційної політичної влади. Традиція – це найсильніший інструмент, але також і палиця о двох кінцях: використовується для управління широкими масами, він також може бути використаний проти правлячої еліти. У разі якщо монарх, король, цар чи будь-яке інше правляча особа порушить традицію, то це створить серйозні передумови для його повалення. Вже в часи Середньовіччя теоретично закріплюється ідея того, що монарх-тиран, нехтує традиціями і звичаями, своїм призначенням може бути повалений народом, оскільки його влада перестає бути законною.
Традиційна легітимність. Приклади
Згаданий раніше соціолог і філософ Макс Вебер у своїх працях виділив не тільки типи влади, але і супроводив їх поняттям легітимності. Наприклад, про традиційної легітимності з точки зору Вебера можна говорити тоді, коли патріархальне суспільство зберігає традицію спадкоємності влади і монархію як таку. Якщо розглядати в менших масштабах відносини більшості та керуючого меншини в рамках держави, то можна привести в приклад сім’ю, в якій авторитет старшого непохитний – його шанують і слухаються молодші.
Приклади легітимної влади і разом з тим традиційної можна знайти як в історії, так і в сучасному світі. До такої належить монархічна влада, яка з 1901 року і донині функціонує на території Великобританії. Варто відзначити, що сам Вебер позитивно відгукувався про існування спадкової монархії в рамках поширення демократії, оскільки авторитет правлячої особи підкріплюється століттями його правління династії або роду, а також закріпленої в мисленні традицією шанування правителя. Також як приклад традиційної легітимності можна привести період правління Романових з 1596 по 1917 рік. Російські царі та імператори передавали владу у спадок протягом більш ніж 300 років.
Загальний висновок
Саме по собі поняття влади досить широке. Якщо говорити про її типів, то можна послатися на роботи німецького соціолога Макса Вебера (1864-1920), який у своїх роботах виділяв три типи влади. Одним із них є традиційна влада. Ключовим інструментом, яким вона користується для підпорядкування більшості, служать традиції. Однією з них є традиція шанування народом правителя, яка корінням сягає глибоко в історію людства.
У даного типу влади багато недоліків, з яких можна виділити відсутність змін, інновацій та потужного економічного зростання. Є у неї і сильні сторони – стабільність режиму, а також згуртування народу через єдине ставлення до правителя. Всі типи влади об’єднує одне поняття – поняття легітимності. Воно означає угоду більшості з правлячим режимом, його рішеннями і діями.
