Похорон і могила
На відспівуванні був присутній архієпископ Віленський, Литовський Тихон, який в майбутньому став патріархом. Відбувалося відспівування в Романівської церкви, присвяченої 300-річчю Імператорського дому. З дозволу Миколи II ховали Олега не в Санкт-Петербурзі, а в Москві. Супроводжували труну почесною вартою, юрба була величезною. Родичів представляла і Єлизавета Федорівна.
Збереглися записи в щоденниках про те, що, коли батюшка читав на похоронах по папері слово, він переривався на щирі ридання, і ніхто не міг слухати без сліз. Коли від гробу відокремили захисну кашкет, селян попросили поцілувати її.
У 1920-ті роки могилу Олега розорили, вкравши шашку з гробу, орден Святого Георгія. Були зрізані і гудзики з кітеля. Потім місцеве населення самостійно перезахоронило останки князя на сільському кладовищі. Труну перенесли через річку Рузу і закопали біля храму Св. А. Невського. У 1939 році храм підірвали, а кладовище знесли. Тоді тут побудували приватні будинки. Через два роки вся садиба Осташево опинилася в напівзруйнованому стані з-за німецької окупації.
Могила Олега, нічим не зазначена, за спогадами старожилів, знаходиться під 2 яблунями, до них немає можливості пройти – вони залишилися на приватному садовій ділянці.
