З щоденників, листів, спогадів
Збереглися листи Олега з фронту батькам, у яких він дякує їм за все. Юнак наголошує, що їх посилки з теплими речами та їжею ділить на всіх, так як соромно забирати більше, ніж іншому. Він розповідає про ночах, коли йшов всю ніч безперервно – солдати засинали на ходу, і Олег теж. Під час походів руські воїни лягали на землю і спали по 5 хвилин. Часом він так само, як і солдати, не їв за 3 дня.
Отримавши поранення, князь намагався вихвалятись, як зазначав у спогадах професор Оппеля. Іноді Олег засинав, але його турбували ноги. Лише інколи було помітно, як він пригнічує пережиті муки. До останніх моментів, коли мова його вже не слухався, він на запитання про самопочуття говорив: «Відчуваю себе ве-ли-ко-леп-але».
Газети тих днів писали пам’ятні нотатки про князя. Вихваляв його той факт, що Олег віддав життя за цілість Росії. При цьому спочатку всі перебували в упевненості, що прогноз у пораненого Великого князя сприятливий, і він незабаром видужає. Спочатку він виглядав досить бадьоро. Поранення, здавалося легким, виявилося смертельним.
