Багато спільного
Варто відзначити, що між великим російським поетом і видатним царем існувало чимало спільного. Можливо, на цьому ґрунті вони зблизилися. Микола 1 і Пушкін були майже ровесниками. Якщо поет народився в 1799 році, імператор був старше його тільки на три роки.
Виховувалися і росли вони в один і той же час. Роки, в які обидва сформувалися як особистості, припали на правління Олександра I, Вітчизняну війну 1812 року проти Наполеона, захоплення і гордість за перемогу власної армії, що протистояла ворогові.
Зв’язав їх і повстання декабристів. В бунті брало участь чимало друзів Пушкіна, а Микола саме після цих подій зайняв престол.
У ссылке
При цьому перша зустріч Пушкіна з Миколою 1 сталася тільки восени 1826 року. До того моменту поет вже кілька років перебував у засланні.
Все почалося навесні 1820 року, коли Олександра Сергійовича викликали до генерал-губернатора Петербурга, графу Михайлу Андрійовичу Милорадовичу. Поетові потрібно було порозумітися з приводу змісту його віршованих творів, в числі яких були епіграми на архімандрита Фотія, Аракчеєва, навіть імператора Олександра I.
Примітно, що поет відповів Милорадовичу, що всі папери спалені, але він здатний відновити вірші пам’яті, що він негайно і зробив. Особливу небезпеку становило те, що, крім гострих епіграм, в той час ним були написані волелюбні вірші “Село”, ода “Вільність”.
Відомо, що Аракчеєв пропонував укласти Пушкіна в Петропавловську фортецю або навічно відправити в солдати. Всерйоз обговорювалася його висилка в Сибір чи ув’язнення в Соловецький монастир. Пом’якшити покарання вдалося тільки завдяки турботам і старанням його численних друзів. Особливо бився за Пушкіна Карамзін. В результаті молодого поета перевели в Кишинів на чиновницьку службу.
В дорозі поет підхопив запалення легенів після того, як викупався в Дніпрі під час однієї з зупинок на своєму шляху. Щоб його здоров’я покращилося, Раєвські організовують поїздку Пушкіна в Крим і на Кавказ. До Кишинева він дістався тільки до вересня.
Причиною другої його посилання став лист від 1824 року, в якому він зізнавався про захоплення атеїстичними навчаннями. Його звільнили зі служби, відправивши в маєток матері – село Михайлівське.
