Літературна творчість XIX–XX ст.
Особливістю казахської літератури 19 століття було співіснування двох видів писемності. З одного боку, використовувана в творах так званих книжників, включала цілий ряд запозичень з арабської та перської мов, з іншого – нова письмова література, біля витоків якої стояли Алтынсарин і Кунанбаєв.
Дорадянський період став важливим етапом в історії казахської літератури 20 століття. В цей час остаточно складаються канони сучасної літератури і писемного мовлення, з’являються нові жанри і стилі.
Видатним літературним діячем початку століття став Ахмет Байтурсын. Його першою роботою в поетичній сфері був переклад байок І. А. Крилова, за яким послідував власний поетичний збірник «Маса». Він також був дослідником у галузі мовознавства, виступав за очищення мови від іноземних слів.
Одним з творців стилістичного устрою сучасної казахської мови був поет Магжан Жумабай. Його вплив на розвиток національної поезії можна порівняти з впливом Абая. Твори автора публікувалися в більшості газет і журналів.
Яскравий представник літераторів того періоду – Спандияр Кобеев. Його роман «Калим», виданий в 1913 році, став значною подією в історії національної літератури.
