Казахська література: минуле і сучасність

До розпаду СРСР національному літературному мистецтву союзних республік приділялася велика увага. Зараз, незважаючи на збереження культурно-економічних зв’язків з країнами СНД, більша частина читаючого населення має дуже туманне уявлення про те, що відбувається на літературній арені того ж Казахстану. Між тим казахська мова і література – це масштабний культурний пласт, гідний детального ознайомлення. І мова йде не тільки про класичних творах, а й про книги сучасних авторів.

Казахська мова та література

Дослідники сходяться на думці, що часом появи авторських творів на національному мові є період початку XV століття. Однак історія казахської народної літератури почалася набагато раніше і була пов’язана з розвитком мовних традицій.

Її провісниками стали середньовічні автори, які створювали твори на чагатайська та перською мовами. На території сучасного Казахстану були поширені етноси, що відносилися до тюркської мовної групи, а в деяких районах тривалий час використовувався согдійська мова іранської групи. Перша рунічна писемність (на дерев’яних табличках) з’явилася приблизно в V–VI ст.

Якщо вірити китайським літописами, в VII столітті у тюркомовних племен вже існували усні поетичні традиції. Збереглися перекази про священній землі і життя в прекрасній і захищеною від усіх негараздів долині Ергене-Конг. Поетичні елементи епосу зустрічаються і на виявлених археологічних пам’ятках, надгробних стелах.

Усна народна творчість

У першому, дописьменном літературному періоді, лідируюче положення займали поетичні жанри і епос. Виділяють три основні етапи в історії казахської поезії.

  • XV – перша половина XVIII століття. Період жирау (народний співак і поет, автор і виконавець поетичних творів). Основним жанром для них стали «толгау», вірші у формі роздумів, містять поради, повчання і афоризми. У них жирау висловлювали народні інтереси, ідеї єдності, справедливості, оспівували красу природи. Такі поети нерідко були серйозною політичною силою, виконували громадські і навіть військові функції. Найбільш ранні твори з встановленим авторством відносяться саме до цього періоду. Серед основоположників казахської літератури можна назвати Асан-Кайгы, автора політичних віршів Бухар-жирау Калкаманова, акинів (поетів-імпровізаторів) Шалкииза і Доспамбета.
  • Друга половина XVIII – перша половина XIX століття. Поетичний період. В цей час жанр поетичної пісні стає більш різноманітним, крім мотиву роздумів, з’являється також «арнау» (звернення, посвячення). У своїх творах акыны стали частіше звертатися до тем народної і політичної боротьби. Така проблематика характерна для творів Суюнбая Аронулы і Махамбета Утемисова. Одночасно формувалося і консервативне релігійний напрям (Мурат Монкеев, Шортанбай Канаєв).
  • Друга половина XIX – початок XX ст. Період айтысов. Традиція айтысов, поетичних змагань-імпровізацій між акынами, що склалася раніше, отримала в цей час найбільше розповсюдження. Поети другої половини 19 століття, Жамбил Жабаев, Біржан Кожагулов, використовували поезію як спосіб вираження громадської думки і прагнення до соціальної справедливості.
  • Зародження письмовій літератури

    Перші літературні письмові твори починають з’являтися тільки в другій половині XIX століття в ході культурного діалогу з Росією і Заходом. В цей час оформляється сучасна граматика казахської мови. Біля витоків цих процесів стоять основоположники казахської письмової літератури, просвітителі Абай Кунанбаєв, Шокан Валиханов, Ибрай Алтынсарин.

    Дивіться також:  Про кращих фільмах з Олексієм Ніловим. Фільмографія

    Національна література поступово набуває деякі європейські риси, з’являються нові стилістичні форми, зокрема, повісті та романи. Автором першого роману «Нещасна Жамал» став відомий поет і прозаїк Миржакип Дулатов. Саме в цей період формується сучасна літературна мова, з’являються переклади творів М. Ю. Лермонтова, А. С. Пушкіна, Ф. Шиллера, видаються перші друковані книги і газети.

    На противагу формується літературна група «книжників» (Нуржан Наушабаев та інші), які збирали фольклорний матеріал і зберігались на якісному патріархальних і консервативних поглядів.

    Основоположники казахської літератури

    Літературний казахську мову, став нормативним варіантом народного, формувався на базі північно-східного діалекту, якою найменшою мірою зазнав впливу перської та арабської мов. Саме на ньому свої твори створювали Ибрай Алтынсарин і Абай Кунанбаєв. Останній є визнаним класиком казахської літератури.

    Ібрагім Кунанбаєв – поет, громадський діяч, композитор, просвітник, філософ, реформатор у сфері літератури, прихильник зближення з російською та європейською культурою на основі освіченого ісламу. Він народився в 1845 році в Семипалатинському повіті в знатній сім’ї. «Абай», отримане ще в дитинстві прізвисько, що означає «обережний, уважний», закріпилося за ним на довгі роки як в житті, так і в літературі. Майбутній класик казахської художньої літератури вчився в медресе, вивчаючи арабська і перська мови, одночасно відвідуючи російську школу. Перші вірші він почав писати ще в 13 років, приховуючи власне авторство, але свої визнані твори створив вже в зрілому віці. На його становлення як письменника великий вплив надали гуманістичні ідеї ряду мислителів і поетів Сходу і Заходу. Згодом він займався перекладами їх творів на казахську мову і поширенням ідей російської культури.

    Абаем створено понад 50 перекладів, приблизно 20 мелодій, близько 170 віршів і поем. Однією з найвідоміших стала складається з 45 притч і філософських трактатів поема в прозі «Прості слова». У ній піднімаються проблеми моралі, педагогіки, історії та права.

    Літературна творчість XIX–XX ст.

    Особливістю казахської літератури 19 століття було співіснування двох видів писемності. З одного боку, використовувана в творах так званих книжників, включала цілий ряд запозичень з арабської та перської мов, з іншого – нова письмова література, біля витоків якої стояли Алтынсарин і Кунанбаєв.

    Дорадянський період став важливим етапом в історії казахської літератури 20 століття. В цей час остаточно складаються канони сучасної літератури і писемного мовлення, з’являються нові жанри і стилі.

    Видатним літературним діячем початку століття став Ахмет Байтурсын. Його першою роботою в поетичній сфері був переклад байок І. А. Крилова, за яким послідував власний поетичний збірник «Маса». Він також був дослідником у галузі мовознавства, виступав за очищення мови від іноземних слів.

    Одним з творців стилістичного устрою сучасної казахської мови був поет Магжан Жумабай. Його вплив на розвиток національної поезії можна порівняти з впливом Абая. Твори автора публікувалися в більшості газет і журналів.

    Яскравий представник літераторів того періоду – Спандияр Кобеев. Його роман «Калим», виданий в 1913 році, став значною подією в історії національної літератури.

    Дивіться також:  Про фільми з Майклом Фассбендером. Фільмографія актора і не тільки

    Література радянського періоду

    Поширення радянської влади на території Казахстану і входження до складу СРСР справили величезний вплив не тільки на суспільно-політичний лад, але і значно змінили вектори розвитку національної літератури. У 1924 році почалася реформа казахської писемності та орфографії. Спочатку на основі арабського алфавіту, потім – латинського (використовувався до 1940 року). Згодом було поставлено питання про необхідність зближення казахської та російської писемності.

    У 1926 році була сформована асоціація казахських пролетарських письменників, а через кілька років – союз письменників Казахської республіки.

    Серед яскравих письменників казахської літератури цього періоду слід відзначити Сабіта Муканова, Мухтара Ауэзова, Беимбета Майлина.

    Події Великої Вітчизняної війни дали поштовх до розвитку громадянської та патріотичної поезії і прози. Були видані поеми «Сказання про смерть поета», романи «Грізні дні», «Солдат з Казахстану».

    У повоєнний час активно розвивалися великі літературні форми, а також драматургія (Хусаїнов) і наукова фантастика (Алимбаев). Був створений відомий роман Мухтара Ауэзова «Шлях Абая».

    Радянський період став часом розквіту казахської дитячої літератури. Тут не можна не відзначити повісті та оповідання Сапаргали Бегалина («Дівчина-табунщица», «Соколине полювання») і Бердібека Сокпакбаева («Чемпіон», «Подорож у дитинство»). Герої цих творів сміливі, витривалі хлопці, які стикаються з першими труднощами, що роблять вибір, які вірять в дружбу і справедливість.

    Поезія Жамбила Жабаева

    Твори цього народного поета-акина вважаються класикою казахської літератури радянського часу. Він народився ще в середині XIX століття в сім’ї кочівника і прожив 99 років. Навчившись грати на домрі, в підлітковому віці пішов з дому, щоб стати акином. Багато років брав участь у айтысах, виступаючи в стилі толгау виключно на казахською мовою. Прославився як автор викривальних пісень. Під час революції 1917 року йому було вже під сімдесят, однак, нові віяння ознаменували черговий етап у творчості Жамбила. Перейнявшись революційними ідеями, у своїх творах він надавав радянським керівникам риси героїв епосу «Пісня про батыре Ежове», «Аксакалу Калініна», «Ленін і Сталін». До 40-м рр .. Жамбил став самим відомим і шанованим акином Казахстану, його ім’я було загальним.

    Незважаючи на політизованість творчості останніх років, його внесок у розвиток казахської літератури величезний. Поетична манера Жамбила характеризується простотою розповіді і, одночасно, психологічною насиченістю, задушевністю. У творах він активно поєднував прозу і поезію, усні та літературні форми. За роки творчості створив безліч соціально-сатиричних, побутових, ліричних пісень, поем, казок.

    Творчість Олжаса Сулейменова

    Ще одним яскравим представником казахської літератури, чий творчий шлях почався в радянські роки, є Олжас Сулейменов. Поет, письменник, літературознавець, дипломат і громадсько-політичний діяч. Первісну популярність здобув як автор лінгвістичних досліджень, неодноразово висловлював ідеї, пов’язані з націоналізмом і пантюркизмом.

    Олжас народився в 1936 році в сім’ї колишнього офіцера. Закінчив геологорозвідувальний факультет і, попрацювавши деякий час за фахом, почав журналістську та літературну діяльність, вступивши в літінститут в Москві. Перші його вірші були опубліковані в 1959 році в «Літературній газеті». Літературний успіх прийшов до Сулейменова через два роки, коли була видана його поема «Земля, вклонися людині!», присвячена першому польоту в космос.

    Дивіться також:  Фільми про Америку 50-60 років: список кращих

    Після випуску декількох поетичних збірок і романів «Рік мавпи» і «Глиняна книга», на піку активної громадської та політичної діяльності, у 1975 році він пише літературознавче твір «Аз і Я. Книга благонамеренного читача». У ньому Сулейменов звертає увагу на численні запозичення з тюркської мови в російській, формулює припущення про спорідненість казахів і стародавніх шумерів. Книга викликала суспільний резонанс, була заборонена, а її автор на 8 років позбавлений можливості публікуватися. Розвивати свої ідеї він продовжив в кінці XX століття, будучи постійним представником Казахстану в ЮНЕСКО.

    Сучасна літературна творчість

    Загальні тенденції розвитку казахської літератури в останні десятиліття пов’язують з прагненням авторів осмислити західний постмодернізм і використовувати отримані тези у власній творчості. По-новому оцінюються відомі твори казахських авторів. Посилився інтерес до спадщини репресованих письменників.

    Примітно, що в Казахстані зараз розвивається цілий ряд літературних пластів. Наприклад, є твори російськомовних письменників різних національностей (казахи, корейці, німці), а також російська література Казахстану. Творчість російськомовних авторів – це оригінальна літературна течія, що виникла при злитті декількох культур. Тут можна назвати імена Роллана Сейсенбаева, Бахытжана Канапьянова, Олександра Кана, Сатимжана Санбаева.

    Ряд професійних авторів, що володіють власним художнім стилем, стали відомі широкій читацькій аудиторії не так давно: Олена Терських, Тигран Туниянц, Айгерим Тажи, Олександр Варский та інші.

    Автори XXI століття

    Сьогодні казахська література розвивається цілком у руслі загальносвітових тенденцій, з урахуванням сучасних тенденцій і власних можливостей. Якщо складати літературний шорт-лист сучасних авторів, які заслуговують уваги читацької аудиторії, то у нього будуть включені не менше двох десятків прізвищ. Ось лише деякі з них.

    Ілля Одегов. Прозаїк і літературний перекладач. Автор творів «Звук, з яким встає Сонце» (2003), «Будь-яка любов», «Без двох один», «Тимур і його літо». Володар безлічі нагород, зокрема, є переможцем літературного конкурсу «Російська премія» і лауреатом премії «Сучасний казахський роман».

    Карина Сарсенова. Драматург, поетеса, письменник, сценарист, психолог. Одночасно є творцем одного з найбільших продюсерських центрів Казахстану. Член Союзу письменників РФ і голова Євразійського творчої спілки. Основоположник нового літературного жанру – неоэзотерической фантастики. Автор 19 творів, виданих у Росії, Казахстані, Китаї, а також сценаріїв фільму і мюзиклів.

    Айгерим Тажи. Поетеса, автор збірки «БОГ–ПРО–СЛІВ», численних публікацій у літературних виданнях Росії, Європи, США, Казахстану. Фіналіст літературної премії «Дебют» у номінації «Поезія», лауреат премії «Щаблі». Її вірші перекладені французькою, англійською та вірменською мовами.

    Аян Кудайкулова. Працює в жанрі гостросоціальної і психологічної прози («Перстень з сердоліком», «Ейфелева вежа»). Випустивши дебютний роман у 2011 році, через пару років стала самим продаваним автором в Казахстані. Основна тема творів – проблеми сім’ї і суспільства.

    Ильмаз Нургалієв. Письменник-фантаст. Фактичний основоположник жанру «казахське фентезі» з фольклорним ухилом, автор серії «Дастан і Арман».