Як отримати іномарку?
Отримати у власність іномарку в СРСР у 80-ті роки, та й раніше, було непросте завдання. В історії Радянського Союзу є поодинокі випадки, коли такі машини опинялися в руках простих смертних.
Один з рідкісних прикладів — Олександр Вершинський. Це представник інтелігенції, відомий вчений-океанолог. При цьому, незважаючи на численні заслуги, встати в чергу на отримання нового автомобіля, він не міг. Єдиною можливістю обзавестися власним транспортним засобом була окрема черга на списану техніку. Тут могли надати вживані машини міністерств і автогосподарств, таксі. При цьому часто вони опинялися в жахливому стані, наприклад, без фар, салону або скла. Але черга на них все одно існувала, причому досить значна.
Коли заповітний день наставав, на руки видавався документ, яким потрібно було скористатися протягом трьох-п’яти днів, вибираючи з обмеженого запропонованого асортименту.
Рідко, але траплялося, коли поруч з пошарпаними “Волгами” і “Москвичами” виявлялися іномарки. В ремонт таких машин доводилося вкладати багато сил і часу.
Вершинський таким способом в приватному порядку здобував старі іномарки. Він відновлював їх, використовуючи знайомства, підручні матеріали і золоті руки. Серед автомобілів, які йому належали, були “Додж”, “Шевроле”, “Дацун”.
