Будівництво електростанцій в Криму. Енергетика Криму

Після приєднання Криму до Росії розвиток енергетичної системи півострова отримало не тільки технічне і економічне, але і важливе політичне значення. Довгі десятиліття енергетика Криму багато в чому залежала від поставок української енергосистеми. Вже в 2014 році російська влада, розуміючи ненадійність цих поставок, почали розробляти амбітний і складний проект, в результаті якого Кримський півострів повинен повністю забезпечуватися електроенергією власної генерації.

Положення до 2014 року

У 1980-ті роки в Криму велося будівництво атомної станції, яка з великим запасом покрила б енергетичні потреби півострова. Однак сталася страшна катастрофа в Чорнобилі, будівництво призупинили, а потім і зовсім заморозили. Після розпаду Союзу в України не було ні можливостей, ні бажання, ні потреби відновлювати будівництво.

Молодий країні дістався Крим з дуже старої енергетичною системою. Сама сучасна «з ще працюючих електростанцій була побудована в 1958 році. Перші роки незалежності запам’яталися частими відключеннями світла в Криму. Будівництво електростанцій, що працюють на дорогому паливі, в період економічної кризи виглядало вкрай невигідним. До того ж у спадок від Союзу Україна отримала найпотужнішу енергосистему з кількома атомними станціями, які виробляли електроенергію значно дешевше, ніж теплові станції.

Тому проблему енергозабезпечення півострова вирішили з допомогою поставок із Запорізької АЕС. Дешева електрика поступово стало тіснити ТЕЦ, які споживають дорогий газ. На півострові неухильно зменшувалася централізоване постачання гарячою водою. Кримчани були змушені обладнати будинки електричними водонагрівачами і калориферами.

Крім того, українські власті вирішили розвинути на півострові альтернативну енергетику. В кінці 90-х років з’явилися перші вітряні електростанції Криму, до 2013 року їх сумарна потужність становила 60 МВт. На кошти іноземних інвесторів також були побудовані сонячні електростанції потужністю близько 400 МВт. А теплові станції все більше занепадали.

Дивіться також:  Сталь 10ХСНД: характеристики, властивості, склад

Після приєднання

З весни 2014 року всі проблеми, що накопичилися в енергетиці Криму, лягли на плечі Російської Федерації. У 2013 році півострів сумарно спожив приблизно 6,5 мільярдів кВт*год, при цьому кримська енергосистема виробила близько 1,2 млрд кВт*год. Частка поставленої електроенергії з України сягала приблизно 82 %. Причому недружньо налаштовані українські власті могли в будь-який момент припинити поставки, як це сталося з подачею прісної води.

Швидко наростити генерацію власної енергії не представлялося можливим, занадто великий масштаб подібної задачі. Російське уряд підійшов до вирішення проблеми поетапно. Перший етап – істотно знизити залежність від України за допомогою енергомосту, прокладеного через Керченську протоку. Другий етап – будівництво електростанцій в Криму, здатних через кілька років повністю усунути дефіцит енергії на півострові.

Блокада

До кінця осені 2015-го Україна виконувала умови контракту, справно постачає електрику в Крим. Але 22 листопада українські активісти з мовчазної згоди влади почали підривати опори електричних ліній. Незабаром подача енергії на півострів повністю припинилася. Через тиждень одну ЛЕП відновили, але під тиском націоналістів і агресивно налаштованої громадськості українське керівництво відмовилося відновлювати подачу енергії і продовжувати контракт з Росією.

Боротьба з дефіцитом енергії

У Криму почалися віялові відключення електрики. Щоб подолати енергетичний голод півострова, з Росії завезли десятки мобільних газотурбінних високопотужних станцій і сотні дизель-генераторів. Кримчани масово скуповували бензинові генератори. Але це заходи лише пом’якшили наслідки блокади. Стало очевидно, що без енергомосту і нових ТЕС Крим приречений жити в умовах жорсткого енергодефіциту.

Приємний сюрприз піднесли будівельники енергетичного мосту. З великим випередженням графіка вони запустили першу нитку моста 2 грудня, а другу – 15 грудня, за ним до Криму стало надходити 400 МВт на добу. Однак, хоча і в меншому обсязі, відключення світла тривали до травня 2016 року. Сумарні поставки електроенергії зросли до 800-810 МВт.

Дивіться також:  Томат Цукрова Настасья: фото і опис, характеристика, відгуки

Відкриття нових електростанцій в Криму

Незважаючи на те що енергосистема Криму стала значно стійкіше і потужніше після підключення її до енергосистеми Росії, пріоритетним завданням залишався запуск нових ТЕС біля Севастополя і Сімферополя з потужністю 470 МВт кожна. Перша черга цих станцій повинна була запрацювати у вересні 2017 року, друга – орієнтовно в березні 2018.

Але будівництво електростанцій в Криму сильно гальмувалося санкціями. Для ТЕС були закуплені чотири потужні турбіни компанії Siemens, які в обхід заборон завезли на півострів. Судові розгляди, а також недобросовісна робота деяких кримських підрядників змушували кілька разів переносити терміни здачі електростанцій.

Знаменна подія сталася 1 жовтня 2018 року, в цей день заробили перші блоки двох нових ТЕС, а також була запущена Сакська ТЕЦ потужністю 90 МВт. Другий блок Таврійської електростанції під Сімферополем почав виробляти енергію 28 грудня 2018 року. На Балаклавській електростанції під Севастополем друга турбіна була запущена на повну потужність 16 січня 2019 року. Дві нові ТЕС Криму збільшили вироблення електроенергії на півострові на 940 МВт.

Перспективи

Сьогодні кримська енергосистема, маючи сумарну потужність приблизно 2160 МВт, здатна без праці перенести курортний сезон і холодну зиму. Але регіон бурхливо розвивається, тому фахівці прогнозують, що вже в 2020-х роках існуючих потужностей може стати недостатньо. Додаткове будівництво електростанцій в Криму виглядає занадто дорогим задоволенням.

До того ж в Росії поки не навчилися виробляти необхідні для ТЕС потужні газотурбіни, а ще раз обійти європейські санкції навряд чи вийде. Тому влада планує розвивати енергетику півострова за іншими напрямами: реконструювати і покращувати існуючі ТЕЦ, а також будувати станції, які виробляють енергію з допомогою сонця, геотермальних джерел або вітру.

Дивіться також:  Стратегічне планування і стратегічне управління. Інструменти стратегічного планування