Після приєднання Криму до Росії розвиток енергетичної системи півострова отримало не тільки технічне і економічне, але і важливе політичне значення. Довгі десятиліття енергетика Криму багато в чому залежала від поставок української енергосистеми. Вже в 2014 році російська влада, розуміючи ненадійність цих поставок, почали розробляти амбітний і складний проект, в результаті якого Кримський півострів повинен повністю забезпечуватися електроенергією власної генерації.
Положення до 2014 року
У 1980-ті роки в Криму велося будівництво атомної станції, яка з великим запасом покрила б енергетичні потреби півострова. Однак сталася страшна катастрофа в Чорнобилі, будівництво призупинили, а потім і зовсім заморозили. Після розпаду Союзу в України не було ні можливостей, ні бажання, ні потреби відновлювати будівництво.
Молодий країні дістався Крим з дуже старої енергетичною системою. Сама сучасна «з ще працюючих електростанцій була побудована в 1958 році. Перші роки незалежності запам’яталися частими відключеннями світла в Криму. Будівництво електростанцій, що працюють на дорогому паливі, в період економічної кризи виглядало вкрай невигідним. До того ж у спадок від Союзу Україна отримала найпотужнішу енергосистему з кількома атомними станціями, які виробляли електроенергію значно дешевше, ніж теплові станції.
Тому проблему енергозабезпечення півострова вирішили з допомогою поставок із Запорізької АЕС. Дешева електрика поступово стало тіснити ТЕЦ, які споживають дорогий газ. На півострові неухильно зменшувалася централізоване постачання гарячою водою. Кримчани були змушені обладнати будинки електричними водонагрівачами і калориферами.
Крім того, українські власті вирішили розвинути на півострові альтернативну енергетику. В кінці 90-х років з’явилися перші вітряні електростанції Криму, до 2013 року їх сумарна потужність становила 60 МВт. На кошти іноземних інвесторів також були побудовані сонячні електростанції потужністю близько 400 МВт. А теплові станції все більше занепадали.
