Вперше в Церкві
До людини, вперше прийшов в храм, ставлення менш суворе, ніж до церковного. Довгий час проживши з гріхами, без Бога, під старість років можна покаятися, захотіти поліпшити себе, змінити життя, покаятися. Така людина приходить за порятунком до Бога, і заборонивши причастя на тривалий термін, можна втратити його зовсім. Адже він просто не доживе до кінця заборони, або, вважаючи себе відкинутим Церквою, буде жити колишнім життям, забувши про Бога.
Сповідь і причастя в перший раз часто вирішуються священиком навіть без відповідної підготовки. Все залежить від тяжкості гріхів цієї людини. Молитви людина шанує потім, отримавши всі настанови і роз’яснення про те, як себе вести після причастя. Тут всю відповідальність за цю людину священик бере на себе.
Перед причастям
Причастя здійснюється тільки після сповіді. Сповідь, або покаяння, — це церковне таїнство, коли людина усвідомлено розкриває всі гріхи перед Богом, маючи намір розлучитися з ними назавжди, і свідком тут є священик, який молиться про помилування сповідальника.
Глибоко усвідомивши своє гріховне поведінка, повністю розкаявся, треба відразу приступати до змін, дотримуючись правила поведінки після сповіді і причастя. Тільки так можна отримати Божу милість.
