Пізнаючи цей світ, а після і займаючись його перетворенням, людина постійно виявляє закономірні й стійкі зв’язки, які існують між явищами. Все це опосередковано відбивається в його свідомості. Відбувається це тоді, коли, дивлячись на мокрий асфальт, ми розуміємо, що нещодавно був дощ, і тоді, коли людина встановлює закони руху небесних тел.
У всіх випадках світ він відображає опосередковано і узагальнено, роблячи певні висновки, зіставляючи факти, а також виявляючи закономірності, що мають місце в найрізноманітніших групах явищ. Наприклад, не бачачи елементарних частинок, чоловік зумів пізнати їх властивості. І навіть не побувавши про Марсі, дізнався про нього дуже багато.
Поняття мислення
Щодня і постійно людина отримує із зовнішнього світу найрізноманітнішу інформацію. В результаті роботи наших почуттів і органів нам стають доступні запахи і звуки, зорові образи, тактильні й смакові відчуття. Отримує людина і певні дані про стан свого організму. Відбувається цей процес завдяки безпосередньому чуттєвому сприйняттю. Це і є той первинний будівельний матеріал, з якими надалі доведеться працювати мислення. Що ж це таке? Мислення є процесом переробки одержуваних сенсорних даних, їх аналізу, порівняння, узагальнення і висновки. Воно являє собою вищу діяльність мозку, в результаті якої створюється унікальне, нове знання. Тобто інформація, якої до цього моменту поки не було в чуттєвому досвіді індивіда.
Народження думки
Про те, що цей процес відбувається в головному мозку, відомо кожному. Однак мало хто знає про те, яким саме чином народжується думка. А відбувається це далеко не просто.
Чільна роль у мисленні, так само як і у всій психічній діяльності, відведена нервових клітин – нейронів. А їх у людини більше трильйона. При цьому кожен з нейронів є своєрідною фабрикою, переробної надходять дані. Від кожної нервової клітини відходять численні зв’язки. Вони приєднані до інших нейронів. Саме завдяки цьому нервові клітини обмінюються між собою електрохімічними імпульсами, які і несуть у собі певну інформацію. Швидкість передачі даних при цьому становить 100 метрів у секунду. В цьому і укладені конкретні операції мислення.
Уявити собі подібний процес можна і у вигляді яскравого феєрверку. Спочатку з’являється одна яскрава зірочка. Це сигнал, що надійшов від зовнішнього подразника. Далі такий імпульс ніби розсипається по ланцюжку нервових клітин вглиб і вшир. Все це супроводжується новими спалахами, які охоплюють всі великі ділянки головного мозку.
Найцікавіше укладено в тому, що імпульс при проходженні по нейронних ланцюжків головного мозку долає певні перешкоди, які знаходяться в тих місцях, де з’єднуються нервові волокна. І це, зрозуміло, дещо знижує їх швидкість. Однак кожний наступний імпульс просувається по цьому шляху вже набагато простіше. Іншими словами, людині, що змушує свій мозок працювати, думати набагато легше.
Звичайно, знання мають для людей високу цінність. Однак потрібні вони нам в першу чергу в якості матеріалу для мислення. Саме тому розумніша людина стає зовсім не тоді, коли отримує нові знання. Відбувається це в результаті їх осмислення і включення в діяльність.
Види мислення
У головному мозку обробка інформації відбувається в різної спрямованості. Це створюється відмінними один від одного типами мислення, що допомагають нам у вирішенні сотень щоденних завдань.
Різні засоби, які знаходяться в арсеналі нашого мозку, а саме узагальнення і систематизація, синтез, аналіз та багато іншого, дозволяють найбільш повно сприймати навколишній світ і розвиватися. Однак і вони є лише окремими елементами масштабних процесів, що відбуваються у свідомості. До основних видів мислення, які служать базовими конструкціями при сприйнятті людиною навколишнього світу, належать:
- практичне або конкретно-дійове;
- конкретно-образне;
- абстрактне.
Перераховані види мислення відрізняються один від одного особливостями виконуваних ними завдань. Останні бувають практичними або теоретичними.
Абстрактне мислення
Як краще думати людині – конкретно або абстрактно? Однозначної відповіді на це питання не існує. Зрозуміло, в реальному світі абстракцій немає. В тому, що ми бачимо навколо, є тільки конкретні явища і об’єкти. Абстракції ж мають місце лише у сфері людського мислення. Наприклад, під вікном росте конкретна береза. Вона існує в реальності. Однак цю березу цілком можливо абстрагувати з усіма деревами, назвавши її абстрактним словом «дерево». Після цього ланцюжок не складно продовжити. Береза цілком може бути названа рослиною, живою істотою, матеріальним об’єктом та просто об’єктом. Кожне з наступних понять є ще більшою абстракцією, тобто узагальненням конкретного явища.
У подібному типі мислення немає нічого поганого. Без нього людині неможливо вирішувати складні завдання. Саме в таких випадках використовується і абстрактне і конкретне мислення.
Проте часом можуть виникнути певні проблеми. Якщо обсяг абстрактного і конкретного мислення переважає на користь першого, вважається, що людина подумки залишив реальний світ, перейшовши в уявний. А останній, власне кажучи, існує тільки в його фантазіях.
Конкретне мислення включається людьми тоді, коли вони мають чіткої інформацією, знаннями і розумінням того, що відбувається. А якщо всього цього немає? Тоді включається мислення абстрактне. Людина при цьому здогадується, передбачає і робить точні висновки.
Використовуючи абстрактне мислення, ми не беремо до уваги конкретні деталі. Наші міркування стосуються загальних понять. Людина в такому разі розглядає картину в цілому, не зачіпаючи точності та конкретики. Завдяки цьому йому вдається відійти від догм і правил, розглядаючи ситуацію з різних сторін.
Абстрактне мислення дуже корисно тоді, коли людина знаходиться в інтелектуальному глухому куті. При відсутності знань або інформації йому доводиться здогадуватися та розмірковувати. І якщо абстрагуватися від конкретних деталей, то можна розглянути в ситуації, що склалася те, чого не видно було раніше.
Абстрактно-логічне мислення
При такій спрямованості розумового процесу людина оперує тими явищами, які не здатний понюхати, побачити очима або помацати руками. Абстрактно-логічне мислення використовує лише одиниці деяких закономірностей, виділених з уявних, абстрактних якостей предмета дослідження.
Абстрактно-логічне і конкретне мислення тісно переплітаються один з одним. Прикладом тому може служити роз’яснення з допомогою математики тих явищ, яких в природі не існує. Так, коли ми говоримо про цифру «2», то розуміємо, що йдеться про двох одиницях. Але при цьому люди оперують цим поняттям і для спрощення деяких явищ.
Ще одним яскравим прикладом є мова. У природі немає ні букв, ні слів, ні пропозицій. Людина сам придумав алфавіт і склав фрази, щоб висловити свої думки, які він бажає передавати іншим. Це і дозволило людям знаходити між собою спільну мову.
Необхідність в абстрактно-логічному мисленні виникає в тих ситуаціях, коли існує певна невизначеність, яка призводить до інтелектуального безвиході.
Конкретизація
При абстрагуванні людина подумки відволікається від деяких сторін і ознак об’єкта. Це і дозволяє йому глибше пізнати сутність явищ і речей. Конкретне мислення прямо протилежно абстрактного. Воно повертає думка від загального для розкриття її змісту.
Варто відзначити, що будь-які міркування людини завжди мають на меті отримати який-небудь результат. Людина порівнює та аналізує предмети, застосовуючи конкретне мислення. Він також абстрагує деякі їх властивості, за допомогою чого і виявляє в них ті закономірності, які керують об’єктом вивчення.
Наочно-дійове мислення
Завдяки роботі мозку людина здатна усвідомлювати навколишній світ і діяти в ньому. Одним з видів конкретного мислення є наочно-дієве. Воно є основою подібної діяльності людей ще з первісного суспільства. Наочно-дійове або конкретно-дієве мислення завжди відповідав за вирішення що стоять перед людиною практичних завдань. Прикладом тому може служити проблема обробки землі або зведення житла.
Дієво-конкретний стиль мислення проявляється у людини з перших місяців його життя. Крім того, до 3 років він є у нього основним. І тільки до трьох років підключається конкретно-образне мислення, що дозволяє вирішувати виникаючі завдання в уяві.
Починаючи з раннього віку малюк здатний аналізувати знаходяться в безпосередній близькості від нього предмети завдяки безпосередньому контакту з ними. Він торкає їх руками, з’єднує і роз’єднує. Багато діти часто ламають свої іграшки. Однак батькам не варто лаяти їх за це, адже для дитини подібний вчинок зовсім не є пустощами або хуліганством. Ламаючи іграшку, малюк прагне подивитися, що знаходиться у неї всередині. І це можна назвати раннім дослідним кроком.
У процесі вирішення різних практичних завдань у дитини проявляється здатність мислити. При цьому їм використовується конкретно-ситуаційне мислення. Малюк діє, немов великий римський оператор: «Прийшов, побачив, переміг». Мислення маленької дитини проходить виходячи з ситуації, в якій бере участь певний предмет. Конкретно-ситуаційне мислення реалізується у діях. Прикладом тому може служити ситуація, коли дворічний малюк прагне взяти іграшку, яка є для нього занадто високо. Не діставши її руками, він обов’язково залізе на стоїть поруч стілець.
Прикладами конкретного мислення наочно-дієвого типу у дітей старшого віку з’являться такі ж дії. Проте поведінка дитини в цьому випадку буде вже більш вмілим. Це говорить про те, що з віком конкретне мислення дієвого виду нікуди не йде. Воно лише приймає інші форми. І вже старші школярі спираються у своєму розумовому процесі на наявний у них досвід вирішення завдань, представляючи потенційні наслідки власних дій. Все це і дозволяє дитині плавно переміщатися до наступних, більш складних щаблях розвитку розумового процесу.
Тим не менш наочно-дієвий конкретний тип мислення можна вважати неповноцінним або примітивним. Присутній він і у дорослих людей в їх предметної діяльності. Прикладом тому може служити приготування супу, в’язання шкарпеток, ремонт крана у ванній. У деяких дорослих конкретно-логічне мислення переважає над образним і абстрактно-логічним. Про таких людей говорять як про майстрів від Бога, мають золоті руки (до речі, саме їх, а не голову). Ці фахівці здатні полагодити найскладніший механізм, абсолютно не розуміючи принципу його роботи. Під час розбирання агрегату вони усвідомлюють причини його поломки. Зібравши механізм, вони не тільки відновлять його працездатність, але і вдосконалюють його.
Наочно-образне мислення
Основним засобом розумової діяльності такого виду є образи. Вони, в свою чергу, представляють собою результат осмислення дійсності та її чуттєвого сприйняття. Іншими словами, образ представлений не у вигляді фотографічного відбитка об’єкта. Він є результатом роботи мозку людини. Саме тому подумки створюваний індивідом об’єкт має деякі відмінності від оригіналу.
Мислення людей здатне оперувати трьома видами образів. Серед них:
Кожен з перелічених видів образів приймає активну участь у пізнавальної діяльності індивіда. Використовуються вони і при здійсненні людиною абстрактно-логічному мисленні. Без створення образів стає неможливим вирішення різних завдань, а також творча діяльність.
Формування наочного сприйняття світу
Конкретно-образне мислення має свою специфіку. Будучи більш високим рівнем роботи мозку, воно не особливо потребує слів. Через почуття та образи можна висловлювати навіть і деякі абстрактні поняття, такі, як наприклад, образа і любов, ненависть і вірність.
Як вже говорилося раніше, у дитини формування конкретно-наочного мислення починається приблизно в три роки. Піком його розвитку вважається період від 5 до 7 років. Не випадково дітей в цьому віці часто називають художниками і фантазерами. Це час, коли вони вже добре оволоділи мовленнєвою діяльністю. Однак слова у малят зовсім не заважають створюваних ним образів. Вони лише уточнюють і доповнюють їх.
Мова образів вважається складніше мови. Уявних об’єктів може бути створено набагато більше. При цьому вони, як правило, дуже різноманітні і володіють широкою гамою чуттєвих відтінків. Саме тому для позначення образів навряд чи можна підібрати наявні в арсеналі людини слова.
Конкретно-образне мислення є основою творчості, яку вважають основою вищої процесу пізнання. Їм володіють не тільки музиканти, поети і художники. Конкретно-образне мислення характерно для тих людей, які мають високий рівень креативності і постійно винаходять щось нове. А от у більшості людей воно відходить на другий план. Першість при цьому переходить до абстрактно-логічному сприйняттю світу.
Рівні мислення
Мозкова діяльність людини, спрямована на вирішення завдань і пізнання навколишнього світу, має свої показники розвитку. Сюди входить конкретний рівень мислення, який використовується людиною, а саме:
