Ритуал причастя
Причащатися треба в два дні: ввечері — сповідь, а вранці — причастя, але можна і в один день. На Літургію можна спізнюватися, а коли йдете до Чаші, перехрестити на грудях руки, щоб права була зверху. Після прийняття дарів видається антидор (шматочки агничной просфори), які потрібно з’їсти, випити пропоновану в храмі запивання. Після цього рекомендується з’їсти ще і просфору.
Як себе вести після причастя?
Причастивши, чоловік отримав Божий дар, утримати який в собі дуже складно. Зневажливе ставлення до нього може обернутися неприємностями. Треба просити Бога допомогти утримати в собі цей дар як можна довше, не повернутися до колишніх гріхів.
У цей день треба особливо стежити за своїми словами і думками, берегти своє серце від всілякого зла. Дякувати Бога за допущення до причастя. Ми не завжди задоволені всім в житті. Але ж Всевишній завжди робить те, що краще для нас, тому треба частіше дякувати йому за все, що маємо в цьому житті.
Весь день треба підтримувати в собі почуття любові, спокою, спокою. Краще відмовитися від тих справ, які порушують ваше мирне душевний стан. Якщо можливо, треба, усамітнившись, зайнятися чимось корисним для душі, адже диявол саме в цей день докладає більше зусиль до введення людини в спокусу. Бажано кілька разів на день читати молитви після причастя. Вони не тривалі і не займуть багато часу, але збільшують почуття вдячності Богу, сприяють бажанню причаститися знову.
Бувають випадки, коли дитина після прийняття святого таїнства відригує, тоді треба серветкою прибрати все і потім спалити і закопати в землю. Те ж саме треба зробити і з одягом, на яку потрапили краплі Крові Господньої, щоб ніхто не зміг осквернити їх. Це можна зробити, принісши речі до Церкви, і там їх спалять. Це привід для покаяння.
Існує безліч забобонів з приводу правильності своєї поведінки в день причастя. Справа в тому, що видано чимало літератури про те, як підготуватися, а от що робити після причастя, — практично немає.
Деякі вважають неприпустимими поцілунки, навіть дітей та ікон, в боязні втратити благодать. Цього немає в церковних книгах. В день причастя можна цілувати і ікони, і руку священика, і дітей, і батьків.
Земні поклони краще залишити до вечора, але якщо на церковній службі треба ставати на коліна, причастившийся теж має право і навіть повинен робити це. В Писаннях немає обмежень на домашні справи. Важливо зберігати в собі радість і подяку Всевишньому.
Треба постаратися до обіду відсторонитися від справ і присвятити цей час своїм душевним станом, але якщо причащалися в робочий день, то повинні працювати.
Багато забобонів пов’язано з їжею. Що є, як і взагалі чи можна їсти після причастя? Існує повір’я, що не можна їсти рибу, так як доведеться виймати кістки з рота, не можна гризти насіння, щоб не плюватися. Відноситься це до плодам і ягодам з кісточками. Просто люди бояться з лушпинням виплюнути і частинку Тіла Господнього.
Все це не має ніякого сенсу. Частинки Святих Тайн не можна виплюнути, розгубити. Адже, причастивши, ви з’їли антипод, випили запивання і ще з’їли проскуру, в роті немає вже частинок Тіла і Крові Христової. Якщо людина дуже вже побоюється, то може утриматися від їжі з кісточками.
Деякі вважають неможливим після прийняття Святих Тайн вживати м’ясо. Перед причастям Церквою призначений посаду для того, щоб ми через стриманість змогли налаштуватися на побожне прийняття найбільшої святині. Якщо немає посту, то після причастя можна всю їжу, дану Богом. У церковних правилах є обмеження тільки на кількість їжі і вина, щоб не знудило у цей день. Треба бути помірним у їжі й вини.
