Рельєф Туреччини
Якщо дивитися на географічну карту Туреччини, то можна помітити, що її територія має велику кількість гір і плоскогір’їв. Така розчленованість обумовлює вертикальну зональність ландшафтів природи, велика різноманітність культурних і дикорослих рослин. Туреччина за багатством своєї флори поступається, можливо, тільки різноманітності рослинності Кавказу.
Поєднуються на території цієї держави високі ущелини й гірські хребти, увінчані сніговими вершинами, з глибокими улоговинами, а також обширні сухі нагір’я з приморськими вічнозеленими рівнинами, потопаючими в субтропічній багатої рослинності.
Одним словом, Туреччина за характером свого рельєфу – гірська країна з середньою висотою над рівнем моря приблизно 1000 метрів. Практично вся її територія розташована на Малоазіатських нагір’я, до складу якого входять окраїнні Онтарийские і Таврские гори, а також розташоване між ними Анатолійське плоскогір’я, на якому височать активний на сьогодні вулкан Ерджієс (висота – 3916 метрів) і кілька вимерлих вулканів. Самий важкодоступний високий район – східна частина Туреччини ( Східно-Анатолійське або Вірменське нагір’я). Тут розташовані найвищі точки: Великий Арарат і Сюпхан (згаслі вулкани з висотами 5165 і 4434 метра); Немрут (діючий вулкан заввишки 3050 м). Низовинні рівнини, яких у країні мало, приурочені в основному до річкових гирл і до окремих зон морських узбереж.
