Гіперактивність у дорослих: ознаки синдрому і лікування

Позитивні сторони

Досить часто синдром гіперактивності у дорослих призводить до зловживання алкоголем або наркотиками. Відзначаються випадки аварій в нетверезому стані, коли людина сідає за кермо імпульсивно, бажаючи довести правоту чи втекти від проблем.

Тим не менш гіперактивність не пофарбована виключно темними фарбами, а має ряд переваг. До них відносяться:

  • Висока енергійність.
  • Творчий підхід до вирішення проблем.
  • Підвищена емпатія, інтуїція і проникливість.
  • Гарне почуття гумору.
  • Підприємливість.
  • Безмежне завзятість.
  • Зосередженість на улюбленій захоплення.

Діагностування захворювання

Не існує єдиного тестування, що вказує на гіперактивність у дорослої людини, проте з допомогою досвідченого фахівця вийде дізнатися про наявність або відсутність розлади. Процес діагностування може складатися з одного або декількох підходів:

  • Психологічні тести. Визначають особливості мислення, тип темпераменту і схильність до деструктивної поведінки.
  • Питання про дитинство. Фрейд стверджував, що в перші роки життя можна виявити ряд відмітних особливостей і виявити причини вроджених або придбаних моральних травм.
  • Проведення інтерв’ю з партнером, близьким другом або батьком про поведінку пацієнта.
  • Фізичне обстеження. Включає тестування серця, аналіз крові і сканування кори головного мозку.
  • Огляд документів. Шкільні грамоти, подяки.

Нерідкі випадки, коли проведення діагностування вказує на наявність гіперактивності в ранні роки. Однак некомпетентність фахівців або неуважність батьків ставить дорослої людини перед фактом шокуючою реальності багато років потому.

Так, синдром впливає на різні спектри життя, включаючи:

  • Труднощі у взаєминах з близькими або відсутність друзів.
  • Неуспішність у робочій діяльності або у навчанні.
  • Небезпечні ситуації за кермом.
  • Складності в любові. Постійна зміна партнерів.

Важливо враховувати, що при наявності декількох ознак гіперактивності у дорослих необов’язково має діагностуватися розлад. Тільки з допомогою індивідуального підходу, враховуючи всі особливості особистості, можна зробити об’єктивний висновок про стан.