Критиковані і схвалені
Майже кожне десятиліття минулого століття ознаменовувалося виходом на екрани фільмів з богами. Інколи творці досить вільно трактували книги Нового завіту. Приміром, у рок-опері Е. Л. Веббера і Т. Райса «Ісус Христос – суперзірка» (1972) християнський бог зображувався співає і танцює. Таке видовище не одну віруючу бабусю могло відправити в Царство небесне раніше покладеного терміну.
А фільм Мартіна Скорсезе «Остання спокуса Христа» (1988) піддався критиці ще на перших етапах реалізації задуму. Релігійні організації не змогли прийняти таке вільне трактування біблійних подій, особливо фінал, натякає на фізичну близькість Ісуса і Марії Магдалини.
На відміну від перших картин, фільм Мела Гібсона «Страсті Христові» (2004) католицька церква прийняла з розпростертими обіймами, навіть Римський Папа, щоправда, неофіційно, але заявив про своє схвалення.
