Види за ступенем выветрелости
За цим показником розрізняються елювіальні грунти:
- невыветрелые;
- слабовыветрелые;
- выветрелые;
- сильновыветрелые, або рыхляки.
Класифікація элювиев за цим показником відповідає поділу скельних грунтів в плані одноосного стиснення у водонасиченому стані за ГОСТ 25100-82:
- невыветрелые елювії можуть бути віднесені до міцних і дуже міцних грунтах (500 кгс/см2);
- слабовыветрелые — до підстав середньої міцності (150 кгс/см2);
- выветрелые — до малопрочным (50 кгс/см2);
- рыхляки — до ґрунтів з пониженою і низькою міцністю (10 кгс/см2).
Звичайно ж, елювіальні грунти, залежно від ступеня выветрелости, мають неоднакові фізичні характеристики. З ними можна ознайомитися в таблиці.
Різновид | Фізичні властивості | |||
Щільність в заляганні (y) (г/см3) | Коефіцієнт пористості (е) | Межа міцності у водонасиченому стані МПа (кгс/см2) | Особливості взаємодії з водою | |
Слабоветрелые (0,9≤Кпс<1) | Більше 2,7 | Менше 0,1 | Більше 15 (150) | Неразмягчаемые |
Выветрелые (0,8≤Квс<0,9) | 2,5≤γ≤2,7 | 0,1≤е≤0,2 | 50≤Rc≤150 | Практично неразмягчаемые |
Сильновыветрелые (Кпс<0,8) | 2,2≤γ≤2,5 | Більше 0,2 | Менше 50 (50) | Размягчаемые |
