Святі отці про стан принади
За визначенням святих отців, краса духовна ділиться на два виду: розумова і серцева.
До першого відноситься мрійливість, яка народжується від неправильного розумового діяння. Це сновидіння, помилкові відчуття або які-небудь бачення під час молитви.
Другий вид духовної принади в православ’ї називається думкою. При її виникненні людина починає вважати себе великим молитовником, стяжавшим дари Святого Духа. Під час молитовного чування він відчуває помилкові благодатні відчуття.
За визначенням святих, духовна краса – пошкодження людського єства брехнею. Самий великий самообман – вважати себе вільним від такого. Всі люди знаходяться в принади, усвідомити це найбільше оберігання від цього стану. Так вчив святитель Ігнатій Брянчанінов.
Згідно з вченням преподобного Григорія Синаита про принади, вона має три головні причини – гордість, заздрість з боку бісів, допусту Господнє для покарання людини.
Причиною для гордості, в свою чергу, є марнославство, заздрість демонська виникає від успіху, а попущення Господнє – від гріховного життя. Останнє може назавжди залишитися з людиною, аж до його смерті.
Ось що ще говорять святі отці про принади духовної. Наведемо думку святителя Феофана Затворника: не можна перебільшувати значення цього стану, так само як і боятися його. Принадність трапляється з возгордившимися, вирішили, що їх серця торкнулася теплота. Тут і підстерігає їх стан принади, бо не дрімають нечисті духи, бажаючи спокусити людину.
Симеон Новий Богослов застерігає віруючих словами про диявольські підступи. Лукавий завжди підбирається до людської душі таким чином, щоб віруючому і невтямки було про його підступи. Він прагне збурити всі прагнення і руху душі, направити на діяння, вигідні Лукавому. Всередині людини йде сум’яття і буря, він стає пристрасним, воління душі робляться непотребнимі. Це і є той стан, зване православ’ям духовною красою.
Іоанн Кассіан Римлянин говорив про духів нечистих, що їх безліч всюди. Літають між небом і землею, але люди не бачать їх. Господь по своєму милосердю зробив бісів невидимими для очей людських. Бо вони настільки потворні, що люди дивувалися б жахом при вигляді їх, а з часом стали злішими, спостерігаючи за нечестивим поведінкою бісів, побуждаясь до нерозсудливості ще більшого і розпалюючи в собі пристрасті численні.
