Під добробутом населення в економіці та соціології мається на увазі забезпеченість людей різними видами благ (матеріальних, соціальних, духовних). У їх числі предмети, послуги, умови життя, продукти. Добробут характеризується рівнем доходів, величиною споживання матеріальних благ, наявністю і якістю житла, забезпеченістю транспортом, послугами ЖКГ, побутовими послугами, рівнем охорони здоров’я, освіти, культурного обслуговування, соціальної забезпеченості, довжиною робочого дня і кількістю вільного часу і т. д. В статті дано відповідь на актуальні запитання по економіці, пов’язані з рівнем життя громадян.
Що таке рівень життя?
Ще одним важливим поняттям в економіці є рівень життя. Це приблизно те ж саме, що і рівень добробуту, хоча поняття “рівень життя” частіше застосовується при оцінці доходів громадян. Тому воно може вважатися більш вузьким і більшою мірою кількісним показником. Під рівнем життя розуміється фінансовий і матеріальний добробут, забезпеченість товарами і послугами, які актуальні в даний період часу. Найбільш простим показником рівня життя є відношення величини доходів людини до вартості споживчого кошика.
Рівень життя визначається за величиною зафіксованих доходів і витрат громадянина.
Що таке якість життя населення?
Більш узагальненим є уявлення про якість життя. Це більш розмитий показник, не піддається точному кількісному обліку. Його можна назвати нематеріальним, суб’єктивним показником. При його визначенні враховуються такі загальні фактори, як стан здоров’я, екології, рівень психологічного комфорту і т. д. Якість життя показує ступінь задоволеності життям, яку людина може оцінити як дуже погану, погану, середню, добру та відмінну (або максимальну). В якості одиниці часу при оцінці якості життя береться один рік.
Що є показником рівня життя?
Організація Об’єднаних Націй пропонує широкий підхід при визначенні показника рівня життя населення. В числі запропонованих пунктів (12 штук) можна виділити найбільш важливі:
- баланс доходів і витрат;
- рівень цін;
- рівень соціальної забезпеченості;
- житлові умови;
- рівень безробіття, умови праці;
- тривалість життя населення;
- санітарно-гігієнічні умови;
- стан освіти, медицини;
- стан транспортної інфраструктури.
В основному ці показники досить конкретні, хоча і допускають деяку частку суб’єктивності в оцінках. При цьому найбільш важливими вважаються дві: доходи населення та тривалість життя. Для різних верств населення проводиться окремий аналіз. Це дозволяє піти від малоинформативных середніх оцінок і розглянути ситуацію більш детально.
Рівень життя країн світу у 2018 році
Рівень життя населення визначається окремо для кожної з 142 країн, у число яких входять як багаті країни Європи, так і найбідніші держави Африки. На першому місці розташовується Норвегія. Це країна з найвищим рівнем життя. Вона стала багатою завдяки запасам нафти і газу, який видобувається з дна прилеглих морів. Також країна є одним з лідерів в області розвитку відновлюваної енергетики, екологічно чистих видів транспорту. Очевидно, в Норвегії справедлива соціальна система. Все це робить її однією з найбільш успішних у світі.
На останньому місці в рейтингу знаходиться Чад. Це центральноафриканское держава з відсталою аграрною економікою і слабким управлінням. Африка взагалі відрізняється низькими показниками рівня життя населення. Мабуть, виною всьому жаркий клімат і недостатня кількість ресурсів, а також колоніальне минуле багатьох з цих країн. В основному це невеликі держави з дуже скромними можливостями. Додатково проблему посилює традиція багатодітності, а при екстенсивному веденні господарства зростання населення веде до швидкого виснаження ресурсів.
На карті показано рівень життя різних країн світу.
Рівень життя в Росії в 2018 році
За даними агентства Legatum Prosperity Index наша країна знаходиться на 61-му місці в рейтингу країн світу за рівнем життя. Вище нас розташовується Греція, Білорусь, Монголія, а також Мексика, Румунія і Китай. Знизу йдуть суцільно держави, що розвиваються. Таким чином, Росія знаходиться в самому низу рейтингу країн з середнім рівнем життя, однак поки ще вище типових держав, що розвиваються, тропічного і екваторіального поясів. Для багатющої ресурсів країни це дуже непривабливі показники. І вони навряд чи покращаться в 2019-м.
Що ж стосується України, то вона перебуває серед країн, що розвиваються, на 64-му місці у списку країн світу. Тобто зовсім недалеко від нас.
Що таке розвинені країни?
До економічно розвинутих країн належать країни з швидким технологічним прогресом, розвиненою і впливовою економікою. У таких державах проживає всього 15-16 % від світового населення. Однак це не заважає їм виробляти 3/4 всього валового продукту цивілізації і створювати основу для науково-технічного прогресу. Так само це країни з найвищим рівнем життя населення. У більш застарілому розумінні під розвиненими країнами увазі індустріальні, або індустріально розвинені держави. За цим визначенням до них з повним правом можна віднести і Китай. З-за швидкого розвитку китайської економіки і зростаючого числа наукових відкриттів і технічних розробок, цю країну вже можна з застереженнями віднести до розвинутих. Проте рівень життя людей ще не достатній для досягнення показників класичних розвинених країн.
До економічно розвинених держав належать країни Західної і Північної Європи, Канади і США, Австралію та Японію, Південну Корею і Нову Зеландію. Також до них відноситься Ізраїль.
ООН вважає за краще утримуватися від чіткого поділу країн на розвинені.
Економіка добробуту
Конкретного визначення цього поняття немає. Однак очевидно, що мова йде про економці розвинених країн. Така економіка забезпечує гідну якість життя переважної більшості громадян, хорошу забезпеченість послугами, якісними товарами, інфраструктурою. Велика увага при цьому приділяється екології, а також розвитку промисловості, передових технологій. Це і є економіка добробуту і зростання.
Більш спірним є питання про зв’язок добробуту та економічного зростання. Одні вчені вважають, що такий зв’язок існує, інші кажуть, що ці явища часто конфліктують один з одним. Основні аргументи тих, хто вважає економічне зростання малокорисним для життя людей, полягають у наступному:
Ті ж, хто вважає такий ріст важливим для поліпшення життя населення наводять свої аргументи:
Розподіл матеріальних благ і соціальне розшарування
Доходи населення ніколи не бувають однаковими. Хоча кожна людина прагне отримувати більше, це бажання у всіх виражена різною мірою. Для одних багатство – це сенс життя, а для інших важливіше духовні цінності. Можливості в зароблянні грошей у всіх теж різні. Це залежить від того, в якому регіоні людина живе, які у нього здібності, рівень здоров’я, емоційна стійкість. Також це може залежати від всіляких приватних обставин.
Наявність соціальної несправедливості різко посилює соціальне розшарування, коли одні виявляються в більш вигідному положенні, ніж інші. У нашій країні соціальна несправедливість виражена сильніше, ніж де-небудь ще в світі, а здатність і бажання людини виявляються менш значущими, ніж особисті зв’язки.
Очевидно, велике розшарування за доходами є головною причиною широкого розповсюдження бідності в нашій країні. Адже за запасами природних ресурсів ми знаходимося на першому місці в світі.
Про що говорить статистика?
За статистикою десята частина населення Росії володіє 82 % всього особистого майна країни. В США ця цифра нижче – 76 %. А в Китаї вона дорівнює 62 %. Зараз наша країна знаходиться на другому місці в світі по матеріальному нерівності після Таїланду.
На думку НДУ ВШЕ, ця ситуація в Росії продовжить посилюватися. У 2019 році розрив в доходах бідних і багатих стане ще більше, що може вивести країну на перше місце в цьому рейтингу. Найбільше роздратування у росіян викликають досить високі доходи у чиновників і відверто гігантські – у олігархів. Все це говорить про те, що до економіки добробуту нам ще далеко.
Причини розшарування в Росії
Ймовірно, причинами такого сильного розшарування є ресурсна спрямованість російської економіки, відсутність прогресивного податку, політика федеральної влади, особливість менталітету російських громадян. Втім, останній пункт відноситься лише до категорії гіпотез. Наприклад, у радянський період панувало відносне рівноправність, та великого прагнення розбагатіти у більшості людей не було.
На думку експертів, мінімальна зарплата в 50000 руб. при нинішніх цінах – це достатній рівень, який дозволив би згладити контрасти і не сильно нашкодив би багатою прошарку. Однак поки держава дотримується іншої тактики. У результаті величина розшарування зростає, що надає негативний вплив на показники економіки, знижує внутрішній попит. Виходить, що економіка країни тримається на постійній видобутку та експорті природних ресурсів. В іншому випадку вона виявиться взагалі нежиттєздатною.
Висновок
Таким чином, якість життя населення залежить від багатьох факторів. Одним з найважливіших є рівень розшарування за доходами. Якщо він відносно невеликий, то це цілком нормальне явище, властиве більшості країн світу. Однак, коли він зашкалює, різко погіршується якість життя малозабезпечених верств населення. До економічно розвинутих країн належать держави з високим рівнем і якістю життя, розвиненою економікою, швидким технологічним прогресом. Незабаром до них можна віднести і Китай. Економіка добробуту передбачає створення комфортних умов для життя людей, можливостей для задоволення їхніх потреб. Така економіка повинна бути збалансованою. Досягнення економічної рівноваги між попитом і пропозицією є важливим її елементом. Це дозволяє зробити її максимально стійкою і стабільною.
