Артамон Сергійович Матвєєв – відомий вітчизняний державний діяч. Обіймав посаду голови Посольського наказу, був керівником російського уряду на заході правління царя Олексія Михайловича. Вважається одним з перших «західників», який ще задовго до Петра I закликав звертати більше уваги на зарубіжний досвід, активно його переймати. До того ж Матвєєв був шанувальником мистецтва, стояв біля витоків придворного театру.
Кар’єра
Артамон Сергійович Матвєєв народився в 1625 році. Його батько був дяком, який виконував дипломатичні місії. Зокрема, в 1634 був у Туреччині, а в 1643-го – в Персії.
У дванадцять років герой нашої статті було визначено жити в царському палаці, виховувався разом з майбутнім царем Олексієм. В молодості Артамон Сергійович Матвєєв був відправлений на службу в Малоросію, брав участь у війнах з Річчю Посполитою, у 1656 році облягав Ригу.
У званні полковника і стрілецького голови третього наказу в складі полку князя Олексія Микитовича Трубецького облягав Конотопа. Це було одне з ключових битв російсько-польської війни 1654-1667 років. Трубецькому протистояв гетьман Виговський. Дворянська кіннота, опинившись в засідці, зазнала поразки, після чого Трубецький був змушений відступити. Локальний успіх Виговського не вплинув на ситуацію докорінно. Після їх поразки брав участь у переговорах з гетьманами Гонсевским і Виговським.
У 1654 році Артамон Сергійович Матвєєв брав участь у Переяславській раді. Це було зібрання запорізьких козаків на чолі з Богданом Хмельницьким, на якому остаточно було прийнято рішення про приєднання до Російського царства Запорізького війська. Після цього запорожці присягнули царю на вірність.
Наближений царя
Цар Олексій Михайлович, який знав Артамона Матвєєва з дитинства, сприяв просуванню його кар’єри. В 1666-1667 році герой нашої статті був запрошений на Великій Московській собор, скликаний царем. На ньому Олексій Михайлович фактично влаштував суд над патріархом Никоном, звинувачуючи його в розкольництві.
В рамках цього собору Артамон Матвєєв супроводжував у Москві східних патріархів, які спеціально приїхали в Росію.
У 1669 році разом з князем Григорієм Григоровичем Ромодановським брав участь в організації Глухівської ради. Коли повернувся до Москви, був призначений главою Малоросійського наказу замість Афанасія Лаврентійовича Ордина-Нащокіна. На цій посаді займався управління територіями, що входять до складу Лівобережної України.
Важлива подія в біографії Артамона Сергійовича Матвєєва сталося в 1671 році, коли він був призначений головою ще й Посольського наказу. На цій посаді відав відносинами з іноземними державами, обміном і викупом полонених, а також управлінням низки територій на південному сході країни. В тому ж році отримав чин думного дворянина. Через рік окольничого, потім близького окольничого і, нарешті, ближнього боярина 1674-м.
Дружина царя
Саме в домі боярина Артамона Матвєєва Олексій Михайлович познайомився з родичкою його дружини Наталею Кирилівною Наришкіної. Дівчина на той момент виховувалася в покоях дружини Матвєєва. Наришкіна стала другою дружиною Олексія Михайловича, матір’ю майбутнього російського імператора Петра I.
Все це ще більше зблизило государя з героєм нашої статті. Про їхню дружбу свідчать листи, які цар писав Матвєєва. Наприклад, у них він просив приїхати Артамона Сергійовича, стверджуючи, що діти осиротіли без нього, а йому самому не з ким більше радитися.
Западничество
Боярин Артамон Сергійович Матвєєв особливо цінував відносини і спілкування з іноземцями. Завжди радів, коли на російської грунті приживалися якісь заморські новинки. Наприклад, при Посольському наказі їм була організована друкарня, завдяки чому вдалося зібрати велику бібліотеку. У біографії Артамона Матвєєва є і ще один примітний епізод – він був серед організаторів першої аптеки в Москві.
За європейською модою того часу був обставлений і прибраний його будинок. З картинами німецької роботи, розписаними стелями, годинами самої вигадливої конструкції. Все це було настільки актуально, що звертали увагу навіть іноземці.
За західним зразком були вибудувані відносини в сім’ї. Дружина часто з’являлася в чоловічому суспільстві. Своєму синові Андрію він дав освіту за європейським зразком.
Примітно, що при цьому він приділяв увагу не тільки західному напрямку в російській зовнішній політиці. Наприклад, з вірменськими купцями їм був укладений вигідний для двору договір про торгівлю перським шовком. Саме Матвєєв став ініціатором того, щоб молдавський боярин Микола Спафарій пішов розвідувати шлях у Китай.
Ведучи міжнародні справи, герой нашої статті всіляко прагнув уникати конфліктів зі шведами. Він далекоглядно дивився в майбутнє, бачачи в них помічників у нейтралізації впливу Речі Посполитої в Подніпров’ї.
Захоплення мистецтвом
Розповідаючи навіть коротку біографію Артамона Сергійовича Матвєєва, необхідно приділити достатньо уваги його любові до мистецтва. Саме він запропонував перекладачеві Посольського наказу і вчитель з Німецької слободи Юрію Михайловичу Гивнеру зібрати трупу акторів, щоб забавляти царя театральними виступами.
За його участю лютеранським пастором Іоганном Грегорі Священної Римської імперії в 1672 році була поставлена перша п’єса російського театру. Вона називалася «Артаксерксово дійство». Цікаво, що аж до середини XX століття цей твір офіційно вважалося втраченим. Але в 1954 році були виявлені відомості відразу про двох списках, що збереглися в різних бібліотеках.
П’єсу грали на німецькій мові, її сюжет був перекладанням біблійної «Книги Естер». Тривалість п’єси була десять годин, причому артисти грали без антракту. Вперше її поставили в Преображенському палаці.
Будучи освіченою людиною, Матвєєв сам писав літературні роботи. В основному вони були історичного змісту. Вважається, що жодна з них до наших днів не збереглося. Відомо, що серед них була «Історія обрання та вінчання на царство Михайла Федоровича» та «Історія російських государів в ратних перемог і особах».
До того ж він мав відношення до створення «Царського титулярника». Це довідник, присвячений монархам та інших перших осіб Росії і зарубіжних країн.
Опала
Незабаром після того, як в 1676 році помер Олексій Михайлович, в опалі виявився Матвєєв. Існує версія, що він намагався посадити на престол малолітнього Петра, виступивши проти прихильників його брата Федора.
Є й інше припущення. Якщо вірити йому, вирішальну роль у падінні Матвєєва зіграли Милославские, які стали мати при дворі дуже великий вплив. Боярина вони вирішили знищити з помсти, пригадавши йому старі образи.
У короткій біографії Артамона Матвєєва можна знайти інформацію, що формально його звинуватили в образі іноземного посла, за що заслали разом з усією родиною в Пустозерск. Це невеликий населений пункт на території сучасного Ненецького автономного округу. Через кілька років його перевели в Мезень, розташовану в межах Архангельської області.
При цьому при дворі у Матвєєва залишилося чимало прихильників, які його всіляко підтримували. Однією з них була друга дружина Федора Олексійовича Марфа Матвіївна Апраксіна, хрещениця героя нашої статті. Завдяки її заступництву опального боярина перевели в селище Лух в Іванівській області.
Загибель боярина
Після обрання на престол Петра в 1682 році влада опинилася в руках Наришкіних. Вони були в хороших відносинах з Матвєєвим, тому почали з того, що повернули його з заслання, надавши колишні почесті, які відповідали його статусу.
11 травня 1682 року Матвєєв приїхав в Москву, а вже через чотири дні в столиці розгорівся Стрілецький бунт. Артамон Сергійович став однією з перших жертв цього повстання. Він зробив спробу переконати стрільців не виступати проти правителя, але був убитий на очах у царської сім’ї.
Це сталося на Червоному ганку. Боярина скинули вниз на площу і порубали. Матвєєва було 57 років.
Його поховали у Вірменському провулку при церкві Миколи в Стовпах. На початку XIX століття пам’ятник на могилі поставив його прямий нащадок граф Микола Петрович Румянцев, який у той час обіймав посаду державного канцлера. Церква, де знаходилася могила Матвєєва, була знесена радянською владою в 1938 році.
Особисте життя
Дружина Артамона Матвєєва Євдокія Гамільтон походила з старовинного шотландського дворянського роду. Вона померла в 1672 році за кілька років до того, як її чоловік потрапив в опалу.
Внучка героя нашої статті Марія Андріївна Матвєєва вийшла заміж за воєначальника і дипломата Олександра Івановича Румянцева, стала матір’ю знаменитого полководця, героя Семирічної і Російсько-турецької війни Румянцева-Задунайського. Причому ходили наполегливі чутки про те, що народила його вона не від законного чоловіка, а від Петра Великого.
Син-дипломат
Успішну кар’єру побудував його син Андрій, який був удостоєний титулу графа Священної Римської імперії. Там він перебував тривалий час у статусі постійного посланника Росії.
Андрій Артамонович був сподвижником Петра I, який запам’ятав, як його батько виступав проти стрільців. До того ж Андрій був єдиним сином Матвєєва. При цьому він ніколи не був особливо близький з царем, не брав участі в його військових потехах. Зате у нього були першокласні вчителі, які навчили юнака іноземним мовам і навіть латиною.
Ставши послом, постійно чув схвальні відгуки про свою освіту. Вважається одним з перших вітчизняних мемуаристів. Його перу належать цікаві записки про дворі французького короля Людовика XIV. Як і батько, був представником західників, мав одну з кращих в країні приватних бібліотек.
Портрети і зображення
По всій видимості, зображення Матвєєва та його дружини Євдокії можна побачити на іконі з Христом Еммануїлом роботи невідомого придворного живописця. Імовірно, вона була написана в 1675-1676 року. В даний час знаходиться в музеї-садибі «Коломенське».
На іконі зображені схилені постаті жінки і чоловіки. Чоловік з бородою і в пишному вбранні, а жінка у довгому покривалі. Припускати, що тут зображена боярська подружжя, а не святі, дозволяє відступ від прийнятої та затвердженої іконографічної схеми, що в той час відбувалося вкрай рідко і тільки у виняткових випадках. До того ж над головами пари накреслені імена Євдокія і Артамон.
Першим припущення, що на іконі зображений Матвєєв, висунув радянський реставратор і архітектор Петро Дмитрович Барановський.
Фігуру боярина можна побачити на пам’ятнику «1000-річчя Росії», який був встановлений у Великому Новгороді в 1862 році.
Втілення на екрані
Не раз персонаж Матвєєва цікавив режисерів історичних фільмів. У 1980 році в біографічній драмі Сергія Герасимова «Юність Петра» його грає заслужений артист РРФСР Дмитро Дмитрович Орловський.
У картині якраз розповідається про ранні роки майбутнього російського імператора, в тому числі про Стрілецькому бунті, жертвою якого став герой нашої статті.
У 2011 році в історичному серіалі Миколи Досталя «Розкол» Матвєєва грає Ілля Козин.
