Історичні корені
Походження слова пов’язане з давньоруським прикметником «порожній», яким називали людину без справ по дому, без зайнятості та виду діяльності. З плином часу, коли термін перейшов у старослов’янську мову, він придбав другий сенс – свято. Розшифровка поняття збереглася і в даний час.
Значення слова “дозвільний” досягло звичної форми лише в спільнослов’янської писемності завдяки створенню лексики Кирилом і Мефодієм. Змінений суфікс, доданий до перетвореної фразу, означав «лопатися, тріскатися», що натякало на моральну порожнечу людини в негативному контексті.
Вживання в мовленні
Сучасне позначення не змінилося. Воно застосовується в якості прикметника до людей, які віддають перевагу власні зручності вище, ніж регулярне виконання повсякденних речей – роботи, зайнятості, хобі, вдосконалення.
Синонімами “неробства” у промові можуть послужити:
- Лінь.
- Байдужість до діяльності.
- Апатія.
- Бездіяльність у роботі.
Ставлення до вільного проведення часу відрізняється. Одні приписують неробства позитивний аспект, оскільки вона дозволяє взяти перепочинок, набратися сил, поміркувати над важкими ситуаціями і послаблює значущість проблем. Інші реагують негативно, вважаючи, що людина зобов’язана працювати, розвиватися і менше відпочивати, щоб не втратити соціальних і професійних навичок.
Так, «пусте» вживається по відношенню неробам, байдуже відносяться до діяльності, що надають перевагу не розлучатися з власним комфортом довгий час.
