До своєї мрії
По закінченні семирічки хлопець пішов на відомий у місті завод ім. Фрунзе. Тут до самого призову в армію він працював слюсарем.
За роки його мрія не зникла, а, навпаки, наблизилася до реальності. Біографія Бориса Паніна починалася в ті часи, коли країна набирала сили в будівництві та освоєнні повітряних суден. Конструкторські бюро працювали над створенням цивільних і бойових машин, заводи приступали до виконання нових серій, імена наших героїв-льотчиків були відомі всьому світу. Майже в кожному місті на великих підприємствах створювалися авиакружки, в яких молоді люди опановували ази льотної техніки та парашутного спорту.
Звичайно, земляки Нестерова і Чкалова не могли залишатися осторонь, і одними з перших створили авіаклуб на базі аеродрому в Щербинках. Борис проводив там весь вільний час. У 1940 році, коли настав призовний вік, у військкоматі просив тільки про одне, направити в льотне училище. Його мрія збулася. Він закінчив найкращу в країні військову авіаційну школу в місті Енгельсі.
