Образ Чурилы
Який же був богатир заїжджий Чурила Пленкович? Позитивний або негативний герой? Він красень, причому від його краси всі жінки тут же втрачають голови. Він тяганина, не пропускає ні одного дівочого погляду, жодної почервонілою щічки.
Він навіть відрізняється деякою гуманністю серед богатирів князя Володимира, принаймні, у відношенні до жінок. Про них всі його помисли, з ними пов’язані всі його мрії. Критики відзначають, що в билинах немає жодного грубого або вульгарного вираження в описах самого богатиря і його побачень з жінками. Висловлюються припущення, що цикл билин про Чуриле писався для жіночого виконання.
Новгородське походження богатиря
Намагаючись простежити життя богатиря, дослідники прийшли до висновку, що він жив в семи верстах від Києва тільки короткий час. Швидше за все, Чурила Пленкович, біографія якого зацікавила істориків, питома князь. Але звідки?
Його багатство, яке вразило князя Володимира і його дружину; воїни-богатирі, які посміли не тільки безкарно відбирати видобуток у мисливців і рибалок, але й бити їх; численність його війська, якого злякався в самому початку знайомства Володимир – все говорить про Чуриле як про вихідця з північних земель Русі. Це відокремилися від Києва князівства, які стали самостійними, переважаючими Київ в силі і багатстві, але не мають тієї влади.
Було висловлено думку, що билини про Чуриле Пленковиче – результат новгородського народної творчості. Незначна роль київського князя, який щиро злякався дружини богатиря, прийнявши її за Золоту Орду, який не міг захистити своїх підданих від грабежів, говорять про те, що Чурила – новгородец. Саме там князі могли вести себе таким чином.
Не кожній сім’ї дозволялося володіти такими багатствами, якими володіли Чурила і його батько. Значні капітали, багаті двори, численна челядь – це теж характерно для новгородських князів.
Побиття підданих князя Володимира, хазяйнування у його володіннях – це також норма поведінки для Новгорода того часу. «Латинські жеребці» під вершниками, чобітки Чурилы «німецького крою», гудзики на шубі Чурилы – золоте «яблуко», вкрите орнаментом, натякають, як вважають фахівці, на новгородський побут.
Навіть природа, хоча справа відбувається в Києві, нагадує в оповіданнях про Чуриле російська північ. У день Благовіщення, коли чоловік Катерини поїхав до церкви, випадає порошица, тобто молодий сніжок, на якому добре видно сліди Чурилы. Та й він під’їжджає до будинку Катерини на санчатах і у шубі. Звичайно, це північні картини.
