Думка Канта
У якихось навчаннях обґрунтовується безсмертя душі? Піднімалася ця проблема і в працях німецького філософа Іммануїла Канта, які були створені на межі двох епох розвитку людства – Просвітництва і романтизму.
Цей вчений не бачив пізнавальної цінності в застосовуваних до нього поняття «просте» і «складне». Розмірковуючи про безсмертя душі, Кант не міг погодитися з тим, що тільки на підставі одних лише абстрактних понять попередніми авторами було зроблено висновок про буття, який міг бути помилковим. Для німецького філософа що-небудь здатне знайти реальність тільки після того, як за ним постане щось наочне. Саме тому, на думку Канта, теоретично довести безсмертя душі неможливо. Проте він все ж визнає існування цього. У своїй праці «Критика чистого розуму», виданому в 1788 р., він говорить про безсмертя душі як про концептуальний постулат, без якого втрачає сенс саме прагнення людської душі до вищого блага. Він говорить про те, що цей процес спрямований у нескінченність.
Квант при цьому міркує про небезпеку відкидання безсмертя. Він стверджує, що без цього здатне зруйнувати основу етики розсудливості. Таким же чином їм обґрунтовується і існування Бога, а також свобода волі. Хоча, на думку філософа, людина по-справжньому не здатний пізнати ні того, ні іншого.
