Переказ від стародавніх євреїв
У Йосипа Флавія (I століття до нашої ери), на сторінках його праці “Іудейські старожитності” можна познайомитися з легендою, яка підтверджує, що Вірменію заснував не Гайк, а Урос.
Можна припустити, що мається на увазі син родоначальника – Ара Прекрасний. Але можлива й інша трактування: Урос – син Руса Эримены. Згадувався такий цар ще в клинописах в Ванському царстві.
Ассірійські письмові джерела прозоро натякають, що ім’я Эримена цілком порівнянно з назвою вірменського роду. Правда, Руса в цих документах звучить, як Урса. Проте повністю погодитися з давньоєврейської трактуванням походження свого народу вірмени не можуть.
Що говорить історіографія
З 5 століття і до 19-го вірменська версія етногенезу приймалася беззаперечно. Саме вона опублікована в працях вже згадуваного Мосвеса Хоренаци. Це був одночасно й підручник з історії, і свідоцтво генеалогії. Але в кінці 19 століття були знайдені нові пам’ятники, завдяки чому достовірність відомостей самого авторитетного історика опинилася під підозрою.
Тоді ж з’явилися нові науки, включаючи і порівняльне мовознавство, завдяки якому стала явною приналежність вірмен до індоєвропейським народам. Вони були єдині в доісторичні часи і проживали на одній і тій же території (індоєвропейська прабатьківщина). Далі теорії походження вірменського народу виникали часто, але ні одна з них не була дійсно достовірною. Деякі навіть використовувалися в політичних цілях (турками, наприклад).
Точка зору щодо місцезнаходження індоєвропейської прабатьківщини постійно переглядається. Багато фактів говорять про те, що вона знаходилася в Малій Азії на Вірменському нагір’ї. Велика частина фахівців в цьому впевнена. Судячи з даної точки зору, переселення вірмен не відбувалося. Вони спочатку перебували там же, де живуть і зараз.
