Пастка – Афганістан
Війна тут почалася в грудні 1979, а завершилася в лютому 1989 р. Радянським військам протистояли «моджахеди» і союзні армії афганського уряду.
В 1978 році Афганістан роздирали внутрішні хвилювання, відбувалася зміна влади. У 1979 р. туди прибули перші радянські військові сили. Їм вдалося вдало завершити важливі операції, наприклад, ліквідувати агресора Аміна.
У 1980 р. на асамблеї ООН була прийнята резолюція, згідно з якою радянські армії повинні були негайно покинути Афганістан. США бойкотував ОІ-1980 і надавало чимале фінансове сприяння афганських бойовиків. Приходила їм допомогу від Пакистану і королівств, що знаходяться в Перській затоці.
Такий розклад суттєво ускладнював становище військ СРСР. До середини 80-х років довелося розвивати їх чисельність. І вона перевищила 108 700 солдатів. Все це супроводжувалося колосальними витратами.
У самому ж СРСР відбувалася перебудова з ініціативи нового реформатора – Михайла Горбачова. Вона викликала багато запитань у суспільстві. Політик бачив у ній вихід зі складної ситуації. І одним із пріоритетів зовнішньої політики СРСР часів перебудови стало завершення афганської кампанії.
Ключова подія у вирішенні цієї проблеми відбулося в 1988 році, 14 квітня. У Женеві було влаштовано екстрено засідання представників урядів чотирьох держав: Радянського Союзу, США, Афганістану та Пакистану. Був укладений договір щодо швидкого врегулювання ситуації у зазначеній країні.
Був сформований графік відходження сил СРСР. Його крайні точки такі:
Моджахеди не брали участь у Женевському зборах і не поділяли багато пункти тієї угоди. І після виведення радянських військ з Афганістану в 1989 р. країну ще кілька років терзали цивільні військові протистояння.
Ця війна стала спритним ходом американських політиків. Це була вміла пастка для СРСР, яка стала однією з основ її краху.
