Зовнішня політика СРСР у 1985-1991 рр.: основні події, нове політичне мислення

Пастка – Афганістан

Війна тут почалася в грудні 1979, а завершилася в лютому 1989 р. Радянським військам протистояли «моджахеди» і союзні армії афганського уряду.

В 1978 році Афганістан роздирали внутрішні хвилювання, відбувалася зміна влади. У 1979 р. туди прибули перші радянські військові сили. Їм вдалося вдало завершити важливі операції, наприклад, ліквідувати агресора Аміна.

У 1980 р. на асамблеї ООН була прийнята резолюція, згідно з якою радянські армії повинні були негайно покинути Афганістан. США бойкотував ОІ-1980 і надавало чимале фінансове сприяння афганських бойовиків. Приходила їм допомогу від Пакистану і королівств, що знаходяться в Перській затоці.

Такий розклад суттєво ускладнював становище військ СРСР. До середини 80-х років довелося розвивати їх чисельність. І вона перевищила 108 700 солдатів. Все це супроводжувалося колосальними витратами.

У самому ж СРСР відбувалася перебудова з ініціативи нового реформатора – Михайла Горбачова. Вона викликала багато запитань у суспільстві. Політик бачив у ній вихід зі складної ситуації. І одним із пріоритетів зовнішньої політики СРСР часів перебудови стало завершення афганської кампанії.

Ключова подія у вирішенні цієї проблеми відбулося в 1988 році, 14 квітня. У Женеві було влаштовано екстрено засідання представників урядів чотирьох держав: Радянського Союзу, США, Афганістану та Пакистану. Був укладений договір щодо швидкого врегулювання ситуації у зазначеній країні.

Був сформований графік відходження сил СРСР. Його крайні точки такі:

  • 15.05.1988 (Початок).
  • 15.02.1989 (Закінчення).
  • Моджахеди не брали участь у Женевському зборах і не поділяли багато пункти тієї угоди. І після виведення радянських військ з Афганістану в 1989 р. країну ще кілька років терзали цивільні військові протистояння.

    Ця війна стала спритним ходом американських політиків. Це була вміла пастка для СРСР, яка стала однією з основ її краху.