Зовнішня політика СРСР у 1985-1991 рр.: основні події, нове політичне мислення

Ситуація із соцкраїнами

Зовнішня політика СРСР у 1985-1991 рр. передбачала відхід військ не тільки з вищезгаданих країн, але і з держав, що знаходяться на Сході і центрі Європи, і входять в соціалістичний блок.

У 1989-90 роках в них відбувалися «м’які» революції. Відбувалася мирна зміна влади. Винятком стала тільки Румунія, де не обійшлося без кровопролитних конфліктів.

У Європі намітилася тенденція до занепаду соціалістичного табору. Цьому сприяли наступні передумови:

Припинення військових дій з боку СРСР.

Розпад Югославії.

Об’єднання НДР і ФРН.

Вступ до НАТО багатьох країн, що входили в цей табір.

Зникнення Ради економічної взаємодопомоги.

Крах соціалістичної коаліції, утвореної на основі Варшавського договору.

СРСР не втручався в процеси, значно змінювали європейську політичну карту. Це були вимушені заходи, обумовлені горезвісним новим політичним мисленням і колосальним занепадом економіки наприкінці 80-х років.

Країна стала занадто залежна від Заходу, а також позбулася колишніх союзників і не набула нової серйозної підтримки. Її авторитет стрімко падав, і в ключових міжнародних питаннях її думка не враховувалася представниками НАТО. Західні держави більше підтримували окремо союзні утворення (республіки). Всі ці фактори призвели до краху СРСР.