Соціальний утопізм
Він являє собою особливий тип свідомості, який виник на основі особливого розуміння утопічних пошуків та ідей та їх застосування. І утопія, і соціальний утопізм мають спільні корені, що пов’язані з (зі):
- незавершеністю історії;
- неприйнятністю існуючого світу;
- прагненням до соціальної гармонії.
Але при цьому «міфічне» перетворення світу, властиве утопії, соціальний утопізм витісняється його прагненням до перетворення дійсності у реальності, згідно запропонованої моделі. Побудова ідеального альтернативного світу зусиллями уяви (як у першому випадку) заміщається перетвореннями на основі революційних методів в ім’я абстрактних принципів.
В Росії в 19 столітті представниками утопізму були: Герцен, Огарьов, Белінський, Петрашевський, Мілютін. У Франції це – Фур’є і Сен-Сімон, роботи яких стали одним із джерел теорії марксизму.
Розглядаючи питання про те, що це – утопізм, не можна не сказати про одне з найбільш відомих його представників – Томаса мора, автора «Утопії».
