Що потрібно робити, а що — ні?
Якщо контакт із малюком встановлено, але він все ще виявляє упертість, слід змінити систему стосунків у сім’ї. Існує кілька нескладних правил для мам і тат, які допоможуть відповісти на питання, як повинна виховуватися вперта дитина.
Дуже важливо налагодити в родині атмосферу. Якщо дорослі розуміють, що відносини в родині далекі від ідеальних, необхідно попрацювати в цьому напрямку. Впертість малюка як реакція на проблеми в сім’ї є індикатором того, що необхідно дуже швидко їх вирішувати.
Слід зберігати спокій. Якщо малюк починає істерити, доводить свою правоту або відмовляється зробити що-то, що йому доручили дорослі, треба набратися терпіння і зайнятися своїми справами. Коли батьки реагують на напади впертості, вони «включають зелене світло» подібної поведінки.
Не потрібно вступати в конфлікт. Марно й тяжко сперечатися з упертим малюком. Коритися він точно не буде, а ось зіпсувати напружені відносини вдасться чудово.
Кожну свою позицію дорослі повинні аргументувати. Якщо просто забороняти або просити, на малюка це не подіє. Тому тут у нагоді стане мотивація і аргументування слів. Треба зрозумілою мовою пояснити дитині, чому не можна поводитися так або інакше і для чого йому треба виконувати ті чи інші доручення.
Постаратися створити ілюзію вибору. Якщо малюк не хоче виконувати прохання, слід пропонувати йому вибір. І не треба придумувати справжні альтернативні варіанти. Буде достатньо створити для нього ілюзію. Наприклад, «Що спочатку зробимо — поїмо або складемо книжки?». При такому підході дитина не сприйме прохання як наказ, отже буде спокійно все виконувати.
Частіше хвалити дитину і ні в якому разі не порівнювати його з ровесниками. Коли відбувається формування особистості, малюки стають особливо чутливими. Тому будь-яке порівняння з іншими дітьми для них недоречні. Такі твердження жодним чином не сприятимуть правильній мотивації дитини. Вони призведуть до того, що проблеми посиляться і впевненість у малюка знизиться.
Що можна сказати на закінчення? Головне для батьків — не здаватися і не спускати на самоплив примхи їх чадушек. Малюки повинні вивчати правила пристойної поведінки, хорошого тону і моралі в самому ніжному віці, завдяки підказкам мам і тат, і на прикладі їх поведінки. Незважаючи на те, що дитячі характери бувають дуже складними, близько 80 відсотків поведінки малюка все-таки залежить від виховання.
