Реагуємо на упертість
Якщо в сім’ї росте впертий і неслухняна дитина, важливо навчитися правильно реагувати на його поведінку.
Мамі і татові необхідно шукати компроміс. Причому доброзичливо і запасаючись терпінням. Наприклад, дочка хоче в дитячий садок надіти новорічне плаття. Вона зі сльозами відмовляється приміряти щось інше, що пропонує їй мама. У цьому випадку можна домовитися про те, що в садочку вона буде у гарних черевиках, з святкової зачіскою і ошатною сумочкою. А сукню можна приберегти на якесь свято, наприклад, Новий рік або свято когось із дітлахів. Іноді можна і поступитися дитині, тільки пояснивши, що це — не результат його примх, а добра воля мами. Тут мається на увазі щось простеньке, але не важливі ситуації і серйозні справи, типу походу до лікаря або щеплень. Нехай (в дуже рідкісних випадках) підростаюча дитина 5 років — впертий і примхливий — зробить свій вибір і вчинить так, як він сам захотів. Іноді батьки повинні дозволити йому розплатитися за свою помилку.
Дорослі обов’язково повинні тримати себе в руках. Незалежно від того, що робить чи говорить («Не люблю тебе!», «Ти не права!») малюк. Треба розуміти, що його поведінка і характер є результатом саме батьківських педагогічних зусиль і якихось прорахунків. Треба розмовляти з вередливим дитям. Не шкодувати часу на пояснення своєї позиції та її переваги. Але ні в якому разі не тиснути на дитину і не загрожувати йому. Адже з цими упертюхами такі методи не діють.
