Дивний, але ідеальний приклад
Перший політ людини в космос суспільну свідомість різних країн оцінило в соціальному аспекті, а не як оцінку праці та поневірянь сотень безіменних вчених і інженерів, що пробилися крізь залізобетонне протистояння суспільства. Жодна з теорій технологічного детермінізму не оцінила працю, винаходи і технології тисяч фахівців і простих робітників, які побудували перший космічний корабель.
Технічний виріб покинуло межі планети з людиною на борту і повернуло його назад живим і неушкодженим. Детерміністи це не помітили, зате розвинули ідеї Платона про технократії. Хоча, що міг знати цей вчений муж про техніці та технологіях? І взагалі, він мав на увазі не технарів, а філософів – єдино гідне когорту людей для управління суспільством (на думку йому подібних).
Що б там не обґрунтовували технологічний детермінізм і технократія в цілому, але вони висловлювали свої ідеї не заради науки, знань, розвитку науково-технічного прогресу, а заради мети створення ідеального суспільства, в якому щастя буде одним, а тягар іншим.
Управління взагалі і суспільством зокрема ніколи не потрапляло в руки до технічних фахівців, до ешелону вищої індустріального ланки, до корпорацій. Між тим фінанси завжди відігравали роль і в управлінні, і в прогресі техніки, і в розвитку технологій, і в забезпеченні владного моменту в будь-якому соціальному процесі будь-якої держави.
Визначати, хто і чим буде керувати – це не проблема людини, і не йому вирішувати. Говорити можна все і про всіх, але як до цього поставляться об’єктивні закони світобудови взагалі і соціальні закони зокрема? Придумувати їх людині не дано, але вони завжди існують і завжди відображають реальну дійсність.
