Суб’єкт у філософії — це деяка одиниця, що несе в собі дії, свідомість і пізнавальну діяльність, на які вона впливає, здійснюючи будь-які дії. Це може бути як одна людина, так і група осіб, аж до всього людства в цілому. Поняття суб’єкта у філософії неможливо без деяких визначень.
Теорія пізнання
Існує певна ієрархія потреб людини, де потреба в знаннях стоїть далеко не на останньому місці. Протягом усієї історії людства воно розвивається, розширюючи свої знання і межі. Технології та вміння людини зробили колосальний стрибок від виготовлення знарядь праці з каменю і видобутку вогню до роботи в інтернеті та створення “всесвітньої павутини”.
Одним з головних суб’єктів історії в філософії є суспільство. Його розвиток розглядається на даному етапі як перехід від індустріального суспільства, основу якого становило виробництво матеріальних благ, до інформаційного, заснованому на виробництво знань.
Яскрава риса постіндустріального суспільства — постійне збільшення цінності і способи отримання знань. Щодня людство виробляє книги, створює інформаційні ресурси, робить внесок у технічний прогрес і науку, оцифровує інформацію.
У філософії науки суб’єкт пізнання є дуже важливим елементом. Науку про пізнання називають гносеологией.
Пізнання — це творча діяльність людини, спрямована на отримання достовірної інформації про світ.
З давніх часів успіх в отриманні знань залежав, в першу чергу, від особистої переконаності у власній правоті. Люди відстоювали свої переконання в тюрмах і на эшафотах, до останнього не відмовляючись від свого вчення. Цей факт говорить про соціальну природу пізнання: воно є відображенням внутрішньої потреби суспільства, його переконань і цінностей.
Види діяльності, пов’язані з пізнанням
Процес пізнання являє собою сукупність певних видів діяльності. Серед них такі процеси, як:
Потреба в пізнанні
Виражається в пытливости розуму і спробах пізнати навколишній світ. Сюди ж можна віднести духовні пошуки, прагнення пізнати незвідане, пояснити незрозуміле.
Мотиви
Мотиви пізнання можна умовно розділити на практичні та умовні. Про практичні ми говоримо у тому випадку, коли пізнання спрямовано на вивчення якого-небудь предмета з метою подальшого його продуктивного використання. Теоретичні мотиви реалізуються в той момент, коли людина вирішує якусь заплутану завдання, отримуючи від цього задоволення.
Мета
Однією з цілей пізнання виступає отримання достовірних знань про навколишній світ, предмети і явища. Але головна мета пізнання — отримання істини, в якій отримані знання відповідають дійсності.
Кошти
Методи пізнання можуть бути різними: емпіричними і теоретичними. В якості основних виділяють спостереження, вимірювання, аналіз, порівняння, експеримент і т. д.
Дії
Процес пізнання складається з послідовності певних дій, різних для кожного методу та типу пізнання. Вибір тієї чи іншої дії залежить від безлічі факторів.
Результат
Результатом називають сукупність усіх отриманих знань про предмет. Цікаво, що не завжди те або інше відкриття є результатом постановки конкретної мети. Іноді воно є наслідком якихось інших дій.
Оцінка результату
Результат є вдалим лише в тому випадку, якщо він відповідає істині. Саме співвідношення результату пізнання і фактів, відомих раніше, або тих, що з’ясуються в майбутньому, є показником ефективності процесу пізнання.
Суб’єкт пізнання
Суб’єкт у філософії — це, насамперед, суб’єкт пізнання, людина, наділена свідомістю, включений у систему соціокультурних зв’язків, активність якого спрямована на осягнення таємниць протиставленого йому об’єкта.
Суб’єкт пізнає себе через свої власні відкриття. Умовно наше пізнання має два рівні: свідомість і самосвідомість. Свідомість дає нам зрозуміти, з чим конкретно ми маємо справу, що ми бачимо перед собою, описує очевидні властивості предмета або події. Самосвідомість ж описує емоції та оціночні судження, пов’язані з цим предметом або явищем. Обидві ці сторони свідомості завжди йдуть пліч-о-пліч, але ніколи не сприймаються однаково і в повну силу через його вузькість. Іноді людина ясно бачить який-небудь предмет, може описати його форму, консистенцію, колір, розміри і т. д., а іноді він може більш точно висловити лише свої відчуття, які стосуються цього предмета.
Пізнання, як правило, починається з відчуття людиною не самого себе, а навколишнього світу, і ці відчуття безпосередньо пов’язані з тілесним досвідом. Вивчаючи ті чи інші тіла, ми, в першу чергу, виділяємо ті, що безпосередньо пов’язані з нами. У своєму роді вони представляються нам єдиними, ніколи не покидаючи нас, на відміну від інших тел. Ми відчуваємо все, що з цим тілом відбувається.
Так, наприклад, контакт тіла з чимось стороннім відчувається нами не тільки візуально, але і на рівні почуттів. Будь-які зміни стосовно цього предмета, відображаються в нашій життя приємними чи неприємними нам подіями. Свої бажання ми так само можемо реалізувати через ці тіла. Бажаючи наблизити до себе що-небудь, ми наближаємо це до тіла, бажаючи віддалити — віддаляємо. У результаті складається відчуття, що ми — одне ціле, всі його дії — наші дії, його руху — наші руху, його відчуття — наші відчуття. Ця ступінь самопізнання вчить нас ототожнювати турботу про себе з турботою про своє тіло.
Здатність відволікання розвивається у нас трохи пізніше, поступово. Поступово ми вчимося відокремлювати розумовий погляд від образів, які створює зовнішнє чуттєва дійсність, зосереджуючи свою увагу на явищах свого внутрішнього, духовного світу. На цьому етапі ми знаходимо в собі колосальне розмаїття думок, почуттів і бажань.
Таким чином, у філософії свідомості суб’єкт — це щось очевидне, він є сутністю людини і виражається в явищах, що безпосередньо сприймаються людиною, але прихованих від сторонніх поглядів. Він сприймається як зовнішній об’єкт, який часом виявляє опір людської волі.
Концепції суб’єкта
Концепції суб’єкта у філософії — це якісь різновиди трактування цього поняття. Їх існує кілька. Розглянемо це питання більш докладно.
Психологічний (ізольований) суб’єкт
Дана концепція повністю ототожнює суб’єкт з людським індивідом, який здійснює пізнавальний процес. Ця концепція найбільш близька до сучасного реалістичного досвіду і найбільш поширена в наші дні. Згідно їй, що пізнає, — це лише пасивний реєстратор зовнішніх впливів, які з тим або іншим ступенем адекватності відображають об’єкт. Такий підхід не враховує активний і конструктивний характер поведінки суб’єкта — того, що останній здатний не тільки відображати, але й формувати об’єкт пізнання. Тут дуже важливо розуміти співвідношення суб’єкта й об’єкта пізнання в філософії.
Трансцендентальний суб’єкт
Дана концепція говорить про існування так званого инвариативного (пізнавального) ядра в кожному индивидууме. Це ядро забезпечує єдність пізнання в різних епохах і культурах. Виявлення цього моменту є дуже важливим етапом всієї теоретико-пізнавальної діяльності. Вперше подібну трактування суб’єкта у філософії науки дав Іммануїл Кант.
Колективний суб’єкт
Відповідно до даної концепції, суб’єкт реалізується за допомогою спільних зусиль багатьох індивідуальних психологічних суб’єктів. Він досить автономний і не зводиться до сукупності індивідуальних суб’єктів. Яскравий приклад такого суб’єкта — науково-дослідна група, професійне співтовариство і все людське суспільство в цілому.
Об’єкт філософії
Проблема суб’єкта у філософії не може бути повністю розкрита без вивчення поняття об’єкта.
Об’єкт в філософії — це певна категорія, представлена навколишнім світом, юниверсумом і всіма протікають в ньому процесами, що відбуваються в ньому явищами. Вони особливі тим, що на них спрямована вся пізнавальна діяльність суб’єкта. У філософії це поняття активно вивчалося.
Як і в будь-якій іншій науці, у філософії присутній свій дослідницький об’єкт, що містить свій список відповідних категорій. Поняття проблеми суб’єкта і об’єкта в філософії дуже неоднозначні, конкретизувати їх не представляється можливим, так як філософія позбавлена математичної точності, а її межі досить розмиті.
Незважаючи на це, все ж можливо сформувати загальні тези. Так, наприклад, відзначається особлива взаємозв’язок об’єкта і предмета філософії. Іноді ці поняття навіть можуть ототожнювати між собою. Так, наприклад, коли об’єктом філософського вчення є універсум, тобто навколишній світ, то філософським предметом виступає людська діяльність, здійснювана в цьому світі, а також взаємовідносини людини з світом у самих різних формах.
Процес наукового пізнання є системним утворенням. В якості основних елементів виділяють суб’єкт і об’єкт пізнання. Підводячи підсумки, можна дати загальне визначення основних понять, пов’язаних з теорією пізнання.
Суб’єкт пізнання несе в собі певну діяльність, джерело активності, спрямованої на предмет пізнання. Суб’єктом може бути окремий індивід, соціальна група. Якщо суб’єктом є окрема особистість, то його відчуття власного «Я» визначається усім культурним простором, создававшимся людством протягом усієї історії. Успішна пізнавальна діяльність суб’єкта можлива лише в разі активної участі в пізнавальному процесі.
Об’єкт пізнання в чому можна протиставити суб’єкту. Він може бути як матеріальний, так і абстрактний.
Об’єктами пізнання можуть бути так само і результати пізнання: підсумки експериментів, умовиводи, наука та наукові теорії. У більш широкому розумінні об’єктом пізнання стають речі, які не залежать від людини, які він освоює в ході пізнання або практичної діяльності.
Поняття об’єкта та предмета істотно відрізняються між собою, так як предмет — це лише одна сторона об’єкта, на яку спрямована увага тієї чи іншої науки.
