Владика Жичской і Охрідської єпархій
У березні 1919 року Святий Архієрейський Собор сербської православної церкви обрав Миколу єпископом Жичской єпархії, а пізніше в цьому ж сані він був відправлений в Охрід. Владика Миколай не був обділений почуттям гумору і вмів використовувати цю якість як при спілкуванні з людьми, так і в деяких своїх проповідях, щоб добитися більшої переконливості та сили впливу. Однак для сучасників він був насамперед винятковою і таємничою особистістю. Народ в Охриді його дуже любив і поважав. В період його перебування в Південній Сербії, теперішньої Македонії, одну за одною випускає Микола Велимирович книги: «Думки про добро і зло», «Охридський пролог», «Місіонерські листи», «Релігія інтелігенції», збірник пісень «Духовна ліра», «Війна і Біблія», «Царський заповіт». В Охриді владика багато зробив для відновлення старовинних монастирів. Тоді ж він розпочав будівництво церкви в рідному Леличе.
Після повернення в Жичську єпархії владика Микола негайно приступив до відновлення старих і будівництву нових храмів і монастирів. У нього з’явився ще один титул – владика-відновник.
