Синоніми
В якості прикладу можна навести найбільш підходящі з них:
- осанна;
- гімн;
- панегірик;
- хвала;
- акафіст;
- спів;
- молитва;
- ода;
- псалом;
- пісня;
- похвальне слово;
- хвалебна мова;
- похвала;
- прославлення;
- вихваляння;
- дифірамб;
- восславление;
- выхваление;
- нахваливание;
- піднесене;
- розхвалювання;
- хваління;
- фіміам;
- моління;
- звеличення;
- оспівування;
- вшанування;
- комплімент;
- піднесення;
- тріумф;
- мадригал;
- вознесіння;
- овація;
- схвалення;
- апофеоз;
- молитвослів’я;
- молебствие.
В продовження розгляду питання про те, що це – “славослов’я”, доцільним буде вникнути в походження досліджуваної лексеми.
Етимологія
Досліджуване іменник утворено з двох інших, це «слава» і «слово». Далі буде розглянуто кожне з них окремо.
Іменник «слава» у словнику трактується як широка популярність, повагу, захоплення. В переносному сенсі воно означає хвалу, подяку. Воно походить від праслов’янського slava, від якого також відбулися:
- давньоруське і старослов’янське «слава»;
- українське, білоруське, болгарське «слава»;
- сербохорватської «слава»;
- словенське, чеське та словацьке sláva;
- польське, верхнелужское і нижнелужское sɫaw a.
Вивчається лексична одиниця пов’язана чергуванням голосних з дієсловом «бути». Значення останнього – «вважатися ким-небудь, чим-небудь», «бути відомим як когось або чогось».
Родинно таким іменником, як:
- литовське šlóvė – «хвала», «честь»;
- східно-литовські šlãvė – «слава», «честь», šlovė – «розкіш», «пишнота»;
- латиські slava, slave – «чутка», «слава»;
- грецьке κλέος – «слава»;
- древнеиндийское crávas – «пошана», «слава», «хвала»;
- авестійське sravah – «слово»;
- древнеирландское – «слава».
А також дієслів:
- давньоіндійському crāváyati – «слухати»; «змушує», «сповіщає»;
- авестийскому sravayeiti – в тому ж значенні;
- новоперсидскому sarāуīdan – «співати»;
- східно-литовському šlãvinti – «славити».
Що стосується лексеми «слово», то вона має дуже велику кількість значень, однак для розглянутого випадку найбільше підходить вживання її в переносному сенсі. Тут вона трактується як «словесне вираження думки або почуття», «висловлення».
Походить від праслов’янського іменника slovo, від якого відбулися:
- давньоруське, старослов’янська, білоруське, українське, болгарське «слово» в значенні «буква», «слово»;
- сербохорватської «слово» в значенні «буква»;
- словенські slovô – «прощання», slóvo – «буква, слово», slòv – «ім’я», «поклик»;
- чеські slovo – «слово», sloveso – «дієслово»;
- словацьке slovo – «слово»;
- польське, верхнелужское і нижнелужское słowo;
- полабское slüvǘ.
