Кожна людина живе в суспільстві і займає в ньому певне місце. Отже, він обов’язково має ті чи інші відносини з оточуючими людьми. Завдяки процесу спілкування ми починаємо розуміти себе і оточуючих, а також оцінюємо їх дії і почуття. Все це в кінцевому підсумку дозволяє кожному з нас реалізувати себе як особистість і зайняти власне місце в суспільстві, в якому ми живемо.
Однак характерною рисою сучасної епохи є заміна такого необхідного для людини живого спілкування електронними комунікаціями. Багато малюки, ще не достигнувшие дворічного віку, з легкістю освоюють батьківські смартфони і планшети. Одночасно з цим у деяких дітей виникають соціально-психологічні проблеми в плані спілкування. Вони не вміють це робити і, як здається на перший погляд, зовсім і не хочуть цього.
Недостатній розвиток комунікативних навичок у дітей дошкільного віку є приводом для серйозного занепокоєння викладачів та психологів. Адже спілкування є обов’язковим атрибутом, без якого стає неможливим розвиток людської особистості. Саме тому ця стаття обов’язково стане у нагоді батькам, які хочуть, щоб їхній малюк успішно розвивав свої комунікативні навички. Це і дозволить прибрати для нього перешкоди у спілкуванні з однолітками і дорослими.
Про комунікації
Що означає це поняття? Саме слово «комунікація» прийшло до нас з латинської мови. У ньому communicatio означає «передача повідомлення», а communicare – «передавати, повідомляти, розмовляти, робити загальним».
Виходячи з наукової точки зору термін «комунікація» можна роз’яснити, даючи йому різні визначення. Так, у філософії під комунікацією розуміють спілкування. Тобто інформаційний обмін, здійснюваний між живими організмами. Цей процес відрізняється багатоплановістю і складністю, маючи на увазі встановлення контактів між різними людьми, а також їх розвиток. Подібний тип спілкування називають ще і міжгрупових чи міжособистісним. Конкретне його найменування буде залежати від числа учасників. Комунікативні навички людей дозволяють їм висловлювати свої почуття, думки, ідеї. Вони також необхідні людині для розуміння значення того, що було зроблено для нього сказано йому.
Відповідно до думки фахівців у галузі психології, комунікація є здатністю спілкування індивіда з оточуючими незалежно від їх віку, культурного і соціального освіти, розвитку і рівня життєвого досвіду.
Крім цього такі навички відносять ще й до навичкам ефективного спілкування. Подібні вміння виражають ступінь легкості встановлення контактів між окремими людьми або ж цілими їх групами. Комунікативні навички також ілюструють здатність людини підтримати розмову, відстояти свої законні права і домовитися про що-небудь. Відносять до таких умінь і синтонное спілкування (неконфліктний, доброзичливе і нейтральне).
Комунікативні здібності у дітей
Спілкуватися в тій чи іншій мірі здатна кожна людина вже з раннього віку. Так, плаче малюк, який намагається, щоб на нього звернула увагу мама, починає вступати в комунікативні зв’язки і соціально взаємодіяти з іншими людьми. Тим не менше плачу для досягнення успіху маленькій людині явно не достатньо. Дуже важливо, щоб з часом малюк починав ефективна організація спілкування з іншими людьми.
У чому полягають комунікативні навички, якими володіють діти? За твердженнями психологів, успіх формування і закріплення комунікативних навичок спілкування у дітей залежить від декількох факторів. Серед них:
Для формування комунікативних навичок у дітей дошкільного віку психологи рекомендують батькам обмежувати їх проведення часу перед монітором комп’ютера, екраном телевізора або планшетом. Встановлено, що ті малята, які практично не розлучаються з гаджетами, спілкуватися не вміють. Взаємодіючи з такими пристроями, дитина сприймає подану йому інформацію пасивно. Для розвитку комунікативних навичок у дітей дошкільного віку цього явно недостатньо. Вже доведено, що малюки, занадто часто грають в комп’ютерні ігри, розмовляють гірше, ніж їх однолітки. Крім цього, їм складно розуміти емоційну реакцію оточуючих на ті чи інші події і дії.
Етапи розвитку навичок комунікації
Навичка спілкування у кожної людини має розвиватися з самого дитинства. Це дозволяє особистості сформуватися. А завдяки іншим людям, людина починає пізнавати і оцінювати себе.
Розвиток комунікативних навичок у дітей дошкільного віку здійснюється при проходженні декількох послідовних стадій. Розглянемо їх докладніше.
Ситуативно-особистісне спілкування
До цієї форми комунікації малюки готові у віці приблизно 2-3 місяців. Виникає вона завдяки потреби дитини в увазі дорослих. У дитячому віці подібне спілкування є ведучим.
Проявляється ця перша форма комунікативних навичок у «комплекс пожвавлення». Це різні емоційно-позитивні реакції малюка на дорослу людину. Супроводжуються вони активними рухами, посмішкою, фіксуванням погляду на подійшло, респектуванням його голосу, а також вокалізацією. Подібні прояви і вказують на розвиток перших комунікативних навичок дітей раннього віку. Контакт з дорослим дуже необхідний дитині, через що дитина його вимагає.
Ситуативно-ділове спілкування
Наступний етап у розвитку соціально-комунікативних навичок у дітей настає приблизно до шести місяців життя дитини. У цей час розвивається ситуативно-ділова форма, що дозволяє дитині спілкуватися з дорослими на новому рівні. Існує вона аж до 3 років життя дитини.
Комунікативні навички спілкування дітей у зазначеному віці полягають у необхідності співпраці в рамках предметно-гарматної діяльності, яка переважає в них у цей період життя. Головним приводом для контакту дитини з дорослим є тепер спільне для обох справу. Ним виступає практичне співробітництво. Саме тому з усіх мотивів для спілкування на перший план висувається діловий.
Дитина разом з дорослим, який для нього є організатором і помічником діяльності, маніпулює наявними в його розпорядженні предметами. Також вони виконують складні дії з їх застосуванням.
Дорослий показує дитині, що йому можна робити з різними речами і як їх використовувати. При цьому перед дитиною розкриваються якості предметів, виявити які самостійно дитині навряд чи б вдалося.
Невербальна стадія
Описані вище етапи становлення комунікативних навичок дітей проходять без використання мови. Зрозуміло, така форма контакту доступна людям будь-якого віку. Однак, як стверджують вчені, дітям властива найбільш яскрава міміка у зв’язку з відсутністю рамками норм та умовностей. Особливо важливим таке вміння стає при встановленні контакту зі своїми однолітками. Молодші дошкільники ще не можуть познайомитися з новим другом і домовитися з ним про що-небудь за допомогою мови. І тут на допомогу малюкам і приходить міміка, яка служить для них своєрідним підручним засобом. Так, перебуваючи в пісочниці, дошкільник посміхається своєму новому знайомому, тим самим запрошуючи його разом ліпити паски. Підтверджується подібна пропозиція також досить просто. Новому другові простягається формочка або лопатка.
Крім цього малюки завжди прагнуть показати те, що вони вже вміють. Привертати увагу вони намагаються за допомогою дотиків, а для демонстрації пісочного замку використовуються руки.
Свою симпатію чи антипатію дошкільники, як правило, також намагаються проявляти невербально. Якщо вони когось люблять, то цій людині дістаються поцілунки і обійми. Ті діти і дорослі, які не користуються прихильністю дошкільника, бачать його набурмосений лоб. Крім цього, дитина може просто відвернутися або сховатися за маму.
Виникнення мови
На наступному етапі в розвитку комунікативних навичок у дітей відбувається перетворення предметної діяльності. Дитина починає оволодівати мовою. Про новому етапі розвитку спілкування, яке відбувається між дитиною і дорослим, можна говорити тоді, коли дитина починає ставити свої перші питання: «Чому?», «Звідки?», «Навіщо?», «Як?». Ця форма комунікацій є внеситуативно-пізнавальною. Виникає вона в молодшому, а також в середньому дошкільному періоді. Це вік 3-5 років. Формування комунікативних навичок дітей відбувається через їх потреби в шанобливому ставленні дорослих. До появи такого спілкування дитини спонукають пізнавальні мотиви. З його допомогою діти розширюють рамки того світу, який доступний для їх пізнання. Також для малюків відкривається взаємозв’язок подій і причинно-наслідкові зв’язки між явищами і предметами. Хлопців все більше починає залучати те, що відбуваються в соціальній сфері.
Комунікативно-мовленнєві навички дітей все більше розвиваються з поповненням їх словникового запасу. Дитина ще продовжує посилати невербальні сигнали. Однак до них він вже додає самі прості пояснення, наприклад: «Моя машинка» або «Висип пісочок у відерце».
Чотирирічними дошкільниками вже легко вимовляються оповідальні пропозиції. Під час спілкування зі своїми однолітками у них виникає причетність до суспільства. При цьому вони радісно констатують: «Ми бігаємо», «Ми катаємося» і т. д.
П’ятирічні діти, початківці запрошувати однолітків у гру, активно використовують пропозиції з більш складними конструкціями. Вони можуть сказати: «Давай пограємо в магазин. Ти будеш продавцем, а я – покупцем».
Деколи при спілкуванні молодших дошкільнят виникають конфліктні ситуації. Як правило, провокує їх дитячий егоцентризм. Це відбувається, наприклад, коли малюк не погоджується віддавати свою іграшку. Конфліктну ситуацію можуть створювати і діти, які побачили красиву ляльку або машинку в іншої дитини. Вони бажають негайно отримати потрібний предмет. І в тому, і в іншому випадку дорослі повинні бути поруч, пояснюючи дошкільнику, яким чином необхідно звернутися з проханням до свого однолітка, щоб той поділився іграшкою. Також важливо навчити маленьких комунікаторів ввічливих фраз, які прийняті в суспільстві для регулювання спілкування.
Вербальні комунікативні навички дітей дошкільного віку особливо добре розвиваються до п’яти років. У цьому віці малюки вже досить повно опановують зв’язним мовленням, а також починають усвідомлювати, наскільки важливі слова для спілкування. На цій стадії комунікативні здібності набувають для маленької людини особливу важливість.
Внеситуативно-особистісна форма
Для комунікативних навичок дітей старшого дошкільного віку характерна поява вищої в цьому віковому періоді форми спілкування. Її називають внеситуативно-особистісної. Виникає вона завдяки потреби в співпереживанні і взаєморозуміння.
Головним мотивом спілкування в цьому разі стає особистісне. Подібна форма спілкування має безпосередній зв’язок з вищими в дошкільному віці умовами при розвитку ігрової діяльності. Дитина починає більше звертати увагу на особливості, які мають місце в міжособистісних відносинах, тобто тих, які існують на роботі у батьків, у його родині і т. д.
Для комунікативних навичок у дітей старшого дошкільного віку характерно те, що малюки вже починають добре орієнтуватися в групі однолітків. Крім цього, вони встановлюють різноманітні стосунки з тими людьми, які їх оточують. Серед особливостей дітей з комунікативними навичками, які перебувають на належному рівні, можна виділити прекрасне засвоєння ними правил спілкування, а також поняття про своїх обов’язках та правах. Такий дитина швидко звикає до моральних і моральних цінностей суспільства.
Міжособистісні контакти в дитячому колективі молодших дошкільнят
Крім спілкування з педагогами та батьками діти потребують комунікації з однолітками. При цьому особистісне взаємодія в групах раннього вікового періоду також володіє динамікою.
Комунікативні навички дітей молодшого дошкільного віку ще недостатньо добре розвинені. Саме тому в таких групах нерідко можна спостерігати те, що малюки здійснюють свою діяльність поряд, але не разом. Подібна стадія називається предсотрудничеством. Спілкуючись з однолітками, кожен з малюків при цьому здійснює процес предметно-отобразительных дій. Вони водять тільки свою машинку, укачивают тільки свою лялечку і т. д.
По мірі розвитку комунікативних навичок у дітей молодшого дошкільного віку між ними поступово виникають спільні дії. Проте на першому етапі це є лише механічним злиттям і співучастю, при якому взаємне узгодження виражено в мінімальній мірі.
По мірі розвитку соціально-комунікативних навичок у дітей всі їхні спільні дії в групі починають набувати елементи співпраці. Проявляється це у встановленні виборчих і емоційних контактів зі своїми однолітками. Об’єднання дітей при цьому відбувається на основі загальних ігрових інтересів. Важлива роль у правильній організації такого спілкування належить дорослим.
Розвиток комунікативних навичок у дітей народжує у них суб’єктивне ставлення до однолітків. Вони стають партнерами по спільній діяльності, грати без яких вже просто нецікаво.
В цей період у дитини відбувається активний розвиток усвідомлення себе як суб’єкта, що бере участь в спільній діяльності. Більш усього помітний цей процес в іграх сюжетно-рольового типу. Саме в них дошкільники орієнтуються на сюжет, так і на свого однолітка з його рівнем умінь і можливостей, зі сферою інтересів.
По мірі формування комунікативних навичок у дітей дошкільного віку у них можна спостерігати прагнення налагодити співпрацю для того, щоб прийти до спільної мети. При цьому створюються перші в їхньому житті ігрові об’єднання, які носять в більшості випадків досить нестійкий характер. Переважаючими у малюків є діади і набагато рідше – тріади.
Основна вимога, яка пред’являється до сверстнику перед тим як прийняти його в спільну гру, полягає в його володінні необхідними навичками. При цьому кожна дитина визначає своє ставлення до сверстнику, грунтуючись більше на емоційних, ніж на раціональних мотивах. Вчинки іншого оцінюються досить просто. Дав іграшку – хороший.
Проводити оціночні судження, а, отже, і будувати оціночні відносини, допомагають дітям дорослі. Молодші дошкільники нерідко звертаються до них, щоб уточнити правила взаємодії.
До п’ятого року життя зв’язки, що мають місце між дітьми, ще більше зміцнюються, стаючи більш стійкими. У них починають проявлятися симпатії і антипатії.
Соціально-комунікативні навички дітей в молодшому дошкільному віці мають, як правило, емоційно-практичну форму. Основним приводом для спілкування один з одним є спільні ігри, заняття, а також виконання різних побутових обов’язків. Дошкільнята прагнуть привернути до себе увагу, а також отримати свою оцінку. При цьому помітна і вибірковість у спілкуванні.
Міжособистісні контакти в групі старших дошкільників
З віком відбувається подальший розвиток комунікативних умінь і навичок дітей. У старших дошкільників провідною діяльністю стає ігри сюжетно-рольового плану. Об’єднуючись для них, діти виявляють спільність вимог, спільне планування і узгодженість дій. Дитина в цьому віці вже починає враховувати інтереси своїх партнерів. Виникає почуття взаємної підтримки, товариства, а також співпереживання невдач і успіхів. Діти починають усвідомлювати, наскільки ефективною може бути спільно організована діяльність. У цьому віці, як правило, переважають діади, які є дуже стійкими об’єднаннями. Але при цьому виникають ще і групи, що складаються з трьох осіб. П’ятирічні малюки створюють «чисті» по підлозі об’єднання.
Добре розвинені комунікативні навички спілкування дошкільнят дозволяють показати своє вміння в організації ігор. У цьому випадку проявляється прагнення до справедливості, дружелюбність, доброта, а також широта кругозору і зовнішня привабливість дитини.
При порушенні комунікативних навичок у дітей, малюки виявляються неприйнятними в ігри. Подібне відбувається із-за дефектів їх морально-вольової сфери, непривабливість для однолітків і замкнутості.
Взаємини дітей 5 років, як правило, визначаються відсутністю або наявністю у дитини тих моральних якостей, які є переважаючими для групи. І тут дуже важлива роль педагогів. Ними повинна бути проведена діагностика комунікативних навичок дітей дошкільного віку та організовано правильне спілкування між вихованцями. Це виключить у дитини можливість виникнення негативного емоційного стану.
На п’ятому році життя ігри сюжетно-рольового типу стають по-справжньому колективними. Причому вони починають будуватися на основі співробітництва. Дитина в цьому віці робить все, щоб однолітки звернули на нього увагу. І тут у спілкуванні між дітьми виникає феномен, який носить назву «невидиме дзеркало». У своєму сверстнике дитина бачить себе, причому з позитивної сторони. Змінюється така ситуація дещо пізніше, до шостого року життя. Малюк уже починає бачити і самого однолітка, причому більше всього недоліки останнього. Подібна особливість у сприйнятті малюків у групі поєднується з ревним інтересом до всіх їх вчинків та дій.
Розвиток комунікативних навичок дітей дошкільного віку призводить до того, що в 6-7 років у них в спілкуванні з однолітками починає з’являтися внеситуативно-діловий тип зв’язку. При цьому дитиною не тільки розглядаються конкретні типові ситуації, але і узагальнюється уявлення про навколишній світ.
Діагностика навичок комунікації
Для розуміння рівня взаємодії дитини з людьми необхідно визначити його активність, контактність, розвиток мови і пізнання навколишнього світу. Для цього застосовується діагностика комунікативних навичок дітей. Її можна здійснити з використанням такого методу.
Педагогу знадобиться привести дитину в кімнату, де знаходиться стіл з розкладеними на ньому іграшками та книжками. Дорослому необхідно поцікавитися у малюка, що той вважав за краще робити:
- грати з іграшками;
- прочитати книжку;
- поговорити.
Після цього педагогом повинна бути організована та діяльність, якою віддав перевагу малюк. Потім дитині необхідно запропонувати одне з двох типів занять. У тому випадку, коли самостійний вибір так і не буде зроблено, педагог повинен запропонувати малюкові спочатку пограти, а після почитати. І лише після цього можна буде поговорити. Необхідно щоб кожна з описаних дій тривало протягом 15 хвилин.
Під час діагностики педагогу необхідно заповнити на дитину індивідуальний протокол (по одному листу на кожну ситуацію). Якщо малюк постійно буде обирати для себе гру, не виявляючи ніякого інтересу до книги та особистісного спілкування, то дорослому необхідно м’яко, але в той же час наполегливо запропонувати йому змінити рід діяльності.
На сторінці протоколу повинні бути зафіксовані наступні показники поведінки малюка:
- порядок вибору дії;
- на що дитина звернув особливу увагу на самому початку проведення діагностики;
- рівень активності, проявлений по відношенню до обраного об’єкта;
- рівень комфортності при проведенні експерименту;
- аналіз вербальних висловлювань дошкільника;
- тривалість діяльності, яка стала бажаною для дитини.
Виділення типів спілкування здійснюється по перевазі тієї чи іншої ситуації;
- при виборі гри – ситуативно-ділової тип комунікації;
- при вирішенні подивитися книгу – внеситутиативное ділове спілкування;
- при виборі бесіди – спілкування внеситуативно-особистісного плану.
При визначенні провідної форми комунікації всі показники оцінюються в балах. Увага приділяється також змістом і тематикою мовленнєвих висловлювань. Після цього по кожному з аркушів протоколу педагогу необхідно підрахувати загальну суму балів. Та форма спілкування, яка набрала більшу їх кількість, вважається провідною.
У кожному з дій підраховується кількість балів в цілому, виставлених за чотиризначною шкалою.
Враховуючи все це, педагогом визначається рівень сформованості навичок спілкування. Він може бути наступним:
При дослідженні рівня комунікації дітей необхідно також звернути увагу на сформованість у них навичок культури, що застосовуються при спілкуванні. Існують певні нормативні показники таких умінь. Так, у 5-6 років діти повинні говорити спокійно і з повагою. Дошкільнята виявляють дбайливе ставлення до дорослих, до їх відпочинку і праці, охоче виконуючи доручені їм завдання. Не порушують правила поведінки в дитячому саду навіть при відсутності вихователя. Тим же однолітків, які виявляють нестриманість, дружелюбно вказують на необхідність вести себе тихо. У громадських місцях не розмовляють голосно і не намагаються привертати до себе зайву увагу. В 6-7 років нормою культури спілкування є подальше закріплення навичок поведінки в громадському місці і спілкування з оточуючими людьми.
