Аграрне господарство
Міністерство сільського господарства і легкої промисловості Монголії робить все для того, щоб підтримувати аграрний сектор економіки і створювати для його розвитку максимально сприятливі умови. Сільське господарство на протязі всієї історії існування цієї держави лежало в основі його економіки. В умовах переходу до ринкової моделі значення аграрного сектора не зменшилася. У ньому задіяна майже половина трудового резерву Монголії, хоча ще 50-60 років тому цей показник досягав 80 %. Сільське господарство забезпечує понад 40% усього ВВП. Монголи займають третє місце в світі за поголів’ям худоби на душу населення, поступаючись першістю Австралії і Нової Зеландії.
Майже до середини минулого століття, поки промисловість проходила процес становлення і перетворення в самостійну сферу, аграрне господарство залишалося єдиною виробничою галуззю. Ще в ті часи готову продукцію постачали на експорт, що дозволяло отримувати майже 60 % національного доходу. З часом ця частка скорочувалася і сьогодні становить 35-40 %, причому більше половини експортної продукції є сировинний.
Від рівня і темпів розвитку сільського господарства залежать найважливіші економічні показники в цій країні. Зокрема, витрати на сільськогосподарська сировина є основною частиною витрат на виробництво товарів легкої та харчової промисловості. Міністерство сільського господарства Монголії постійно працює над створенням нової концепції і методик, які дозволили б зробити мінімальними витрати і підвищити продуктивність готової продукції.
Пасовищне тваринництво – це переважаючий вид господарської діяльності, якою займаються монголи. За деякими даними, на одну людину тут припадає 12 голів худоби. У деяких аймаках худоба є умовною грошовою одиницею в угодах матеріального характеру. На відміну від тваринництва, землеробство у сучасної Монголії відіграє другорядну роль.
