Індустріалізація монгольських міст і розвиток вугільної промисловості
Коротко про спеціалізаціях і галузях промисловості Монголії, які становлять основу паливно-енергетичного блоку економіки країни, можна сказати те, що вони є фундаментальними у розвитку народного господарства. Вугільна промисловість республіки займає основне місце в даному сегменті. Сьогодні в Монголії ведеться видобуток бурого і кам’яного вугілля на 13 великих родовищах. Найбільш затребуваною для експорту продукцією є коксівне і високосортний вугілля, яке видобувають у Налайхинском районі під Улан-Батор.
Вугільний басейн окремих районів Монголії, зокрема в аймаках Уверхангая і Сухе-Батора діючі шахти повністю забезпечують потребу в твердому паливі не тільки своїх населених пунктів, але й деяких сусідніх. Не так давно були здані в експлуатацію нові вугільні шахти і оснащено новою технікою старі підприємства. Цей крок закономірно привів до підвищення середньорічних показників видобутку більш ніж на 10-15 %.
Одночасно з вугільними покладами в ході розробок родовищ нерідко виявляються природні запаси руд, азбесту, вапна та іншого цінного сировини. Одним із стрімко розвиваються індустріальних центрів сьогодні вважається Дархан-Уул. Тут, у межах Шарын-Гольські вугільного басейну будується промислово-енергетичний комплекс, який дозволить забезпечити вугіллям всі сфери народного господарства і потреби населення. Саме тому місто Дархан-Уул монголи називають «квіткою дружби». У будівництві цього комплексу значну допомогу республіці надають країни колишнього СРСР (Росія, Казахстан), Китай, Японія, Канада. Головними об’єктами комплексу повинні стати кілька великих вугледобувних підприємств, залізничний транспортний вузол, високовольтна лінія електропередач та елеватор. На сьогоднішній день тут відбувається процес зародження ще одного економіко-культурного центру Монголії.
