Поетика сонця і перетворень у природі
У 19-му столітті відбувся перелом методології вивчення міфології слов’ян, була сформована традиція нового прочитання міфів з позицій “натур-міфології”, тобто принципово нове полягало в тому, що основою міфології є спроби народів пояснити явища природи.
А. Н. Афанасьєв не тільки поділяв ці погляди, але і заснував так звану солярно-метеорологічну школу вивчення слов’янських міфів. У своїй книзі він неодноразово підкреслює і наводить приклади того, що міф – це найдавніша поезія, сповнена метафоричним і образним сприйняттям світу і явищ природи.
Колективним поетом і творцем міфології був народ, який створив і мову, і міфи.
Завдяки поданій цитаті Афанасьєва, з “Поетичні погляди слов’ян на природу” можна зрозуміти, як вчений характеризує значення слова у створенні міфів:
Ще досі в наших обласних говірками і в пам’ятках усної народної словесності чується та образність виразів, яка показує, що слово для простолюдина не завжди є тільки знак, що вказує на відоме поняття, але що в той же час воно описує найбільш характерні відтінки предмета і яскраві, картинні особливості явища.
